6 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління юстиції Вінницької області, Жмеринської міської нотаріальної контори про визнання неправомірною бездіяльності, незаконною нотаріальної дії та відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У  березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління юстиції Вінницької області, Жмеринської міської нотаріальної контори про визнання неправомірною бездіяльності, незаконною нотаріальної дії.

Зазначав, що нотаріус Жмеринської нотаріальної контори в 1999 році незаконно зареєструвала копії статуту садівничого товариства “Солнечний”.

Управління юстиції Вінницької області не вжило будь-яких заходів щодо розгляду скарг з цього приводу, ухилилося від проведення необхідної перевірки.

Просив ухвалити рішення, яким визнати незаконною нотаріальну дію, неправомірною бездіяльність управління юстиції, відшкодувати спричинену позивачеві та державі шкоду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 травня 2004 року,  в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.