22 листопада 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - державна податкова інспекція в Голосіївському районі м. Києва, про встановлення факту прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 грудня 2003 року та  ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2004 року,

          в с т а н о в и л а:

У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту прийняття спадщини.

Зазначала, що власником ¼ частини домоволодіння АДРЕСА_1 був ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину на ¼ частину зазначеного домоволодіння прийняв її чоловік ОСОБА_3, який знаходився на утриманні померлого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, внаслідок чого відкрилася спадщина на все домоволодіння АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що вона фактично прийняла спадщину на все домоволодіння, оскільки вступила у володіння та управління цим майном, просила суд встановити факт прийняття спадщини на ¼ частину цього будинку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 1 грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2004 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                                  у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 грудня 2003 року та  ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.