23 листопада 2006 року                                                                     м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Турбоатом” (далі - ВАТ “Турбоатом”), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті - особи виконком Фрунзенської районної ради м. Харкова, центр приватизації державного житлового фонду м. Харкова, орган приватизації відкритого акціонерного товариства “Турбоатом”,  про поновлення порушеного права користування жилим приміщенням, визнання приватизації та свідоцтва про право власності незаконними та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 3 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ “Турбоатом”, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поновлення порушеного права користування жилим приміщенням, визнання приватизації та свідоцтва про право власності незаконними та виселення.

Зазначав, що його діду, ОСОБА_5, згідно ордеру, виданого на підставі рішення виконкому Московської районної ради м. Харкова від 13 квітня 1972 року, надано на сім'ю із чотирьох осіб квартиру АДРЕСА_1.

З грудня 1982 року у спірній квартирі залишилися проживати він - ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_6.

Після смерті матері, з червня 1985 року, він став проживати разом зі своєю бабусею - опікуном ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_2. 

У жовтні 1986 року, за згодою ОСОБА_7,  в спірну квартиру АДРЕСА_1 тимчасово вселені відповідачі, з гарантією звільнення квартири або наданням іншого жилого приміщення за вимогою ОСОБА_7

Посилаючись на те, що зазначена квартира по АДРЕСА_1 відповідно до ордеру, виданого за рішенням виконкому Фрунзенської районної ради м. Харкова надана відповідачам, які в послідуючому її приватизували,  внаслідок чого порушено його право користування вказаним жилим приміщенням, просив суд поновити це право, визнати приватизацію та свідоцтво про право власності на житло недійсними та виселити відповідачів.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2003 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, поновлено його право користування жилим приміщенням площею 23м² по АДРЕСА_1, приватизація спірної квартири та свідоцтво про право власності на неї визнані незаконними, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з особами, які проживають разом із ними, виселені без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 3 червня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлене у справі рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом  норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

          у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення апеляційного суду Харківської області від 3 червня 2004 року залишити без змін.

          Ухвала оскарженню не підлягає.