8.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2013 року Справа № 812/1363/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Коршикова С.К.
при секретарі: Шибаєвій Т.В.
за участю сторін:
представника позивача: Бєловицького С.І.,
представника відповідача: Косової Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 14,
ВСТАНОВИВ:
05 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 14 про погашення податкового боргу по узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 2411,31 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 24.12.2012 позивач отримав податкову вимогу від 21.12.2012 № 14 на сумі 2411,31 грн. - пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Але позивач не погоджується з наявною сумою податкового боргу у зв'язку з тим, що зазначена сума пені була нарахована за наслідками проведеної виїзної планової перевірки ПАТ «Український комунальний банк» за період з 01.04.2007 по 30.09.2010, за результатами якої було складено акт від 09.02.2011 та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 22.02.2011 № 0000028061/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 48836,61 грн. Відповідачем під час перевірки було встановлено заниження позивачем суми орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік в загальній сумі 39069,29 грн. Проте меморіальними ордерами від 01.03.2011 позивач самостійно перерахував визначені податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2011 грошові зобов'язання на загальну суму 48836,61 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі, додатково пояснив, що оскільки у період, що перевірявся, нарахування пені визначалося ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то дія Податкового кодексу України, що набрав чинності 01.01.2011, а саме ст. 129 Податкового кодексу України, не може бути застосована в частині нарахування пені. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення та пояснив, що в період з 30.11.2010 по 26.01.2011 було здійснено виїзну планову перевірку ПАТ «Український комунальний банк», за результатами якої було складено акт від 09.02.2011 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.02.2011 № 0000028061/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 48836,61 грн. Відповідач вважає, що були законні підстави для прийняття оскаржуваної вимоги, якою нараховано пеню відповідно до вимог п. 129.2 ст. 129 Податкового кодексу України, так як підставою для нарахування пені є не прострочення сплати визначеного податковим органом у податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання, а сам факт несвоєчасної сплати заниженого податкового зобов'язання. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до наступного.
Судом встановлено, на підставі направлень від 30.11.2010 № 241, від 20.12.2010 № 249, від 31.12.2010 № 257, від 12.01.2011 № 4 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби було здійснено планову виїзну перевірку ПАТ «Український комунальний банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2010, за результатами якої було складено акт від 09.02.2011 № 86/22-0/24191588 (а. с. 8-23), згідно якого, крім іншого, виявлено порушення ст. 13, 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № ХІІ, в редакції, яка діяла до прийняття Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 20.12.2005 № 588, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік на загальну суму 39069,29 грн., у тому числі за січень 2010 року - 3255,78 грн., лютий 2010 року - 3255,78 грн., березень 2010 року - 3255,78 грн., квітень 2010 року - 3255,78 грн., травень 2010 року - 3255,78 грн., червень 2010 року - 3255,78 грн., липень 2010 року - 3255,78 грн., серпень 2010 року - 3255,78 грн., вересень 2010 року - 3255,77 грн., жовтень 2010 року - 3255,77 грн., листопад 2010 року - 3255,76 грн., грудень 2010 року - 3255,75 грн.,
Інформації щодо надання заперечень до акту перевірки позивачем суду надано не було.
На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2011 № 000000000028061/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 48836,61 грн., з яких за основним платежем - 39069,29 грн., за штрафними санкціями - 9767,32 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення містить посилання, що сума нарахованого грошового зобов'язання підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні адміністративного судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем узгодження). У разі несплати грошового зобов'язання розпочинається нарахування пені.
Як вбачається з матеріалів справи, що меморіальним ордером № 11620 від 01.03.2011 позивачем було сплачено орендну плату за землі, нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.02.2011 № 000000000028061/0 в сумі 39069,29 грн. (а. с. 7), та меморіальним ордером № 11621 від 01.03.2011 сплачено штраф, застосованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.02.2011 № 000000000028061/0 в сумі 9767,32 грн. (а. с. 7).
21.12.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби було винесено податкову вимогу про донарахування пені ПАТ «Український комунальний банк» за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 2411,31 грн. (а. с. 5), яка була отримана позивачем 24.12.2012.
Зазначену вимогу було прийнято на підставі п. п. 129.1.2 п. 129.1 ст.129 ПК України, Інструкції про порядок нарахування по погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПС України від 17.12.2010 № 953.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
З вище викладеного вбачається, що сума податкового зобов'язання, визначеного ПАТ «Український комунальний банк» податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2011 № 000000000028061/0 в сумі 48836,61 грн., повинна була бути сплачена не пізніше, ніж 03.03.2011.
Як вбачається з меморіальних ордерів від 01.03.2011 № 11620 та № 11621 (а. с. 7), позивачем в повному обсязі було самостійно сплачено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 48836,61 грн.
Відповідно до п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Положеннями пункту 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п. п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1113 від 24.10.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2012 року за №1909/22221, податкова вимога формується, якщо:
- платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;
- платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;
- платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;
- платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки;
- контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.
Інших підстав, які б надавали органу державної податкової служби право на прийняття податкових вимог нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1113 від 24.10.2012 не передбачено.
Відповідно до п. п. 14.1.39 статті 14 зазначеного ПК України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. п. 14.1.162 ст. 14 ПК України, пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Отже, до поняття «грошове зобов'язання» законодавцем віднесено лише суми податкового зобов'язання та/або штрафних (фінансових) санкцій, тобто нарахована пеня не відноситься до нього.
Виходячи із вищенаведеного, вимогами Податкового кодексу України не передбачено винесення на адресу платника податкових вимог окремо на суми нарахованої пені, без наявності узгодженої суми грошового зобов'язання (податкового зобов'язання або штрафних (фінансових) санкцій.
Крім того, судом встановлено, що нарахування пені СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби було здійснено з посиланням на положення п. п. 129.1.2 п. 129.1 статті 129 Податкового кодексу України .
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" №1-рп/99 від 09.02.1999р., в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультрактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Податковим органом здійснено нарахування пені за заниження податкового зобов'язання за період з 01.04.2007 по 30.09.2010 на підставі п. п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, тобто на підставі норми права, яка почала діяти лише 01.01.2011 року та не діяла на час виникнення зазначених спірних правовідносин.
Таким чином, нарахування пені СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби за заниження суми податкового зобов'язання у період з 01.04.2007 по 30.09.2010 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Згідно пункту 5.4 «Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010р. № 953, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2010 року за № 1350/18645, оскарження платником податків сум нарахованої пені здійснюється відповідно до законодавства.
Аналізуючи вимоги наведених нормативно-правових актів та положення статей 42, 55, 56 Податкового кодексу України, про будь-яке прийняте рішення (в тому числі і про рішення щодо нарахування пені) податковий орган зобов'язаний повідомити платника податків в передбаченому законом порядку, шляхом винесення та вручення належним чином відповідного податкового повідомлення даній особі.
Суд, враховуючи те, що податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 48836,61 грн. було сплачено позивачем 01.03.2011, тобто в строк, передбаченого для його сплати, дійшов висновку, про відсутність законних підстав для прийняття податковим органом податкової вимоги № 14 від 21.12.2012.
За таких обставин, оскаржувана податкова вимога прийнята без належного обґрунтування та підстав, передбачених чинним законодавством, у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 14 задовольнити повністю.
Визнати недійсною та скасувати податкову вимогу від 21.12.2012 № 14 про погашення податкового бору по узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 2411,31 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» судові витрати у розмірі 114,70 грн. відповідно до платіжного доручення № 11620 від 10.01.2013.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2013 року.
Суддя С.К. Коршиков