6 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 17 квітня 1998 року працював у відповідача у Горлівському філіалі на посаді керуючого.

Наказом від 15 листопада 2001 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків.

Посилаючись на те, що його було звільнено з роботи незаконно, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11 682 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 березня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 червня 2004 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.