АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/3205/13 Головуючий в 1 інстанції - Войтенко Т.В.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Білич І.М.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Рог В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» про стягнення суми страхового відшкодування, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф», просила стягнути з відповідача на її користь 25 000 грн. за договором страхування від нещасних випадків.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачка через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
В скарзі вказувала, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позову, через те, що позивачка не зверталась з заявою відповідного зразка безпосередньо до СК, а звернулась одразу до суду. Апелянт посилається на порушення ст.ст. 55, 124 Конституції України. Суд не врахував, що листом від 14 червня 2012 року відповідач фактично відмовив у виплаті страхового відшкодування та на протязі всього судового процесу заперечував проти задоволення позову по суті, через його недоведеність, а тому суд повинен був встановити обставини, з приводу страхового випадку, та стягнути відповідну суму страхового відшкодування. Суд не врахував, що відповідач не вважає смерть чоловіка позивача страховим випадком, не зважаючи на те, що за умовами договору передбачено інше, а тому безпідставно відмовив в задоволенні позову з формальних підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримала.
Представник відповідача доводи скарги заперечував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини.
18 червня 2010 року між ОСОБА_6 та відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Кардіф» було укладено договір страхування від нещасних випадків ДСНВ №01/04/6443/18437. Вигодонабувачем за договором визначено дружину ОСОБА_6 - позивачку по справі ОСОБА_4 Строк дії договору страхування з 19 червня 2010 року по 18 червня 2011 року.
Відповідно до умов договору страхування, страховими випадками визначено постійну непрацездатність ОСОБА_6 та його смерть (а.с. 10).
Як вбачається з Акту про нещасний випадок невиробничого характеру, 28 квітня 2011 року, тобто в період дії договору страхування, з ОСОБА_6 стався нещасний випадок (а.с. 6-7).
13 червня 2012 року позивачка звернулася до відповідача з листом, в якому повідомила, що є вигодонабувачем за договором страхування. ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловік ОСОБА_6 помер, а тому вона просить сплатити страхову суму. До заяви позивачка додала копію свідоцтва про одруження, копію свідоцтва про смерть, копію договору страхування та копію довіреності (а.с.27).
Отримавши такий лист, 14 червня 2012 року відповідач звернувся до
позивачки з листом, в якому повідомив, що для прийняття рішення про виплату
страхового відшкодування, необхідно подати документи, що підтверджують факт
настання страхового випадку. Крім того, у листі вказується, що якщо страховим
випадком позивачка вважає смерть свого чоловіка, то дана подія не може бути
страховим випадком, оскільки настала після закінчення терміну дії договору (а.с.
12).
Даний лист було розцінено позивачкою як відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з чим позивачка звернувся з даним позовом до суду.
Як не заперечувалося представником позивачки у судовому засіданні, лист ОСОБА_4 від 13 червня 2012 року до відповідача є єдиним зверненням позивачки до відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив лише з того, що позивачкою не надано відповідачу, жодного з документу, передбаченого п.12.2 договору страхування, з огляду на що відповідач не міг прийняти рішення про виплату страхового відшкодування по події нещасного випадку (оскільки не знав про його існування) а також по події смерті (оскільки така настала після спливу дії договору страхування).
Колегія суддів повністю з таким висновком погодитись не може виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
З відповіді відповідача, яку отримала позивачка на своє звернення вбачається, що відповідач не визнавав право позивача на отримання нею суми страхового відшкодування, після чого остання звернулась за захистом своїх прав до суду, а тому відмова суду в задоволенні позову, лише,через не подання до відповідача заяви встановленого зразка з повним переліком документу, без встановлення обставин настання чи не настання страхового випадку не відповідає, в даному випадку, вимогам закону, та є порушенням права позивача на судовий захист.
Крім того, до апеляційного суду представником позивача була надана відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування від 18 січня 2013 року, в якій відповідач посилається на те, що смерть застрахованої особи наступила після закінчення терміну дії договору страхування.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок-подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно із частиною першою ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Отже , з урахуванням наведеного та положень ст.ст. 979, 990 ЦК України обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.
Як вбачається з укладеного з відповідачем договору страхування від нещасних випадків, строк його дії з 19 червня 2010 року до 18 червня 2011 року.
Відповідно до акту про нещасний випадок невиробничого характеру з ОСОБА_6 28 квітня 2011 року стався випадок відповідно до якого ОСОБА_6 вийшов в лікарні на перекур, де його знайшов інший хворий на землі в судомах з кровотечею з рани на голові. Свідків моменту отримання травми голови немає.
Причина нещасного випадку незадовільний психофізіологічний стан. Наслідки нещасного випадку не смертельні.
Відповідно до п. 6 Договору страховими випадками є постійна непрацездатність інвалідність 1 групи внаслідок нещасного випадку, смерть внаслідок випадку будь-якого характеру, окрім ДТП, та смерть внаслідок ДТП.
Відповідно до п. 4.3 Правил страхування нещасний випадок - це раптова випадкова, короткочасна, незалежна від волі застрахованої особи подія, що фактично відбулася і внаслідок якої настала постійна непрацездатність застрахованої особи або її смерть.
Відповідно до наданого позивачкою акту, вбачається, що наслідки отриманої ОСОБА_6 травми під час випадку, який мав місце в період дії договору не були смертельними. Причина нещасного випадку незадовільний психофізіологічний стан. Смерть ОСОБА_6 наступила після закінчення строку дії договору страхування. Довідку про причину смерті позивачка суду не надавала. Інших доказів на підтвердження того, що смерть останнього настала в наслідок нещасного випадку, який мав місце в період дії договору, позивач суду не надала. Також не були надані ні суду ні відповідачу докази про настання постійної непрацездатності .
Так, як з наданих позивачем доказів не вбачається що в період дії договору страхування, мав місце випадок, визначений умовами договору як страховий, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, через його недоведеність.
Рішення суду, першої інстанції, як таке що ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи які мали значення для ї вирішення з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» про стягнення суми страхового відшкодування, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: