17 листопада 2006 року                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У жовтні 2001 року ОСОБА_1 звернувся у суд  із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 червня 2001 року сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), в результаті якої йому та його пасажиру завдано легкі тілесні ушкодження. Винним у ДТП визнано відповідача. Тому просив суд стягнути з відповідача на його користь 10 000 у відшкодування моральної шкоди, 10 007 грн. 57 коп.  у відшкодування матеріальної шкоди, 206 грн. 26 коп. -витрати по справі, 600 грн.- кошти, витрачені на послуги адвоката.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 007- у відшкодування матеріальної шкоди, 2 000- у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 206 грн. 23 коп.- витрати у справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2004 року стягнуто з ОСОБА_2 державне мито в дохід держави в розмірі 108 грн. 57 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, доводи скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,-

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                                   Є.Ф. Левченко

                                                                                               Л.М. Лихута                     

                                                                                                        Л.І. Охрімчук