У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

29 листопада 2006 року

м. Київ

   

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого	Сеніна Ю.Л.,
суддів:	Левченка Є.Ф.,	Охрімчук Л.І.,
	Лихути Л.М.,	Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - закрите акціонерне товариство “Агенція Індекс” про визнання договору купівлі-продажу простих іменних акцій закритого акціонерного товариства “Дніпровський універмаг” недійсним та поновлення порушеного права за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2006 року,

 

 

в с т а н о в и л а :

 

 

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 868 простих іменних акцій закритого акціонерного товариства “Дніпровський універмаг” (далі - ЗАТ “Дніпровський універмаг), відчужених за договором купівлі-продажу в серпні 2000 року її чоловіком ОСОБА_4 ОСОБА_3, набуті чоловіком в період шлюбу з нею, відтак, є їх спільною сумісною власністю, а чоловік розпорядився ними без її на те згоди, про що вона довідалася на початку 2005 року.

 

 Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2005 року, залишеним без змін  ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2006 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 3 868 простих іменних акцій ЗАТ “Дніпровський універмаг”, укладений 30 серпня 2000 року ОСОБА_4 з ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 За ОСОБА_1 визнано право власності на 1 934 простих іменних акцій ЗАТ “Дніпровський універмаг”, що становить 14,36 % статутного фонду, та зобов”язано закрите акціонерне товариство “Агенція Індекс” (далі - ЗАТ “Агенція Індекс”) зареєструвати зазначену кількість акцій за ОСОБА_1

 

В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на їх необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

 

Відповідно до ст. 202-1 ЦПК України 1963 року, який був чинним на час розгляду судом першої інстанції справи, при ухваленні рішення суд приймає рішення щодо наявності обставин (фактів), якими обгрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; правовідносин, зумовлених встановленими фактами; правової норми, яка регулює ці правовідносини.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що відчужені ОСОБА_4 акції були спільною сумісною власністю його та позивачки ОСОБА_1, а згоди на їх відчуження та не давала.

 

Однак, з таким висновком погодитися не можна.

 

Так, на порушення ст.ст. 40, 62 ЦПК України 1963 року, який був чинним на час розгляду справи, судом не перевірено пояснень відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що акції ОСОБА_4 придбано в період, коли його шлюб з позивачкою ОСОБА_1 хоч і не розірвано в установленому законом порядку, але фактично спільне життя припинилось, тобто акції придбано в період роздільного проживання, відсутності господарської єдності сім”ї, зв”язаної спільними інтересами, та за особисті кошти ОСОБА_4, а тому вони не є їх з позивачкою спільною сумісною власністю.

 

Крім того, згідно зі ст. 23 КпШС України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

 

 

 

 

 

При укладенні угод одним з подружжя вважається що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов”язкового нотаріального посвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

 

Пленум Верховного Суду України в пункті 16 д) постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 року № 3 роз”яснив, що відсутність згоди другого дружини на відчуження спільного майна може бути підставою для визнання недійсною угоди в тому випадку, коли угода потребувала обов”язкового нотаріального посвідчення або судом встановлено, що сторони (сторона) в угоді діяли недобросовісно.

 

Проте, судом належно не перевірено, чи потребувала спірна угода обов”язкового нотаріального посвідчення та чи діяли сторони чи сторона в угоді недобросовісно. 

 

            Також, задовільняючи вимогу позивачки про визнання за нею права власності на ½ частку набутих ОСОБА_4 акцій та зобов”язання ЗАТ “Агенція Індекс” як реєстратора власників іменних цінних паперів ЗАТ “Дніпровський універмаг” зареєструвати зазначену кількість акцій за позивачкою, судом не перевірено чи передбачено законом такий спосіб набуття прав учасника акціонерного товариства.

 

Не перевірено судом і доводів відповідачів щодо відсутності в позивачки поважних причин пропуску строку позовної давності, оскільки про оспорену нею угоду їй було відомо ще в 2000 році, не зазначено в рішенні доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про те, що позивачка довідалася про угоду лише весною 2005 року.

 

На зазначені порушення не звернув уваги і апеляційний суд, хоча це має значення для правильного вирішення справи.

 

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч.2 ст.338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 

 

Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338 ч.2, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

 

 

у х в а л и л а :

 

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

 

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2006 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

  Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

  

Головуючий                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                                                          

        Судді:                                                                                           Є.Ф.Левченко

 

                                                                                                             Л.М.Лихута

 

                                                                                                             Л.І.Охрімчук

 

                                                                                                             Я.М.Романюк