14 листопада 2006 року                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,   Охрімчук Л.І., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, поділ заборгованості по кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У травні 2002 року ОСОБА_1звернувся у суд  із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, поділ заборгованості по кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що за час зареєстрованого шлюбу з відповідачкою було придбано майно: квартира АДРЕСА_1, приблизною вартістю 70 000 грн., пайовий внесок, який повністю виплачено; автомобіль „Нісан-Цедрік”, приблизною вартістю 5,3 тис. грн.; гаражний бокс НОМЕР_1 в ІНФОРМАЦІЯ_1 розташованого в АДРЕСА_2, приблизною вартістю 13 000 грн., земельна ділянка з металевим гаражом, металевою огорожею та будівельними матеріалами, придбані ним за кредитні кошти, вартістю 10 600 грн.; телевізор ,”Соні”, вартістю 3 500 грн., а всього - 102 400 грн. Також просив суд визначити порядок користування квартирою, виділивши йому кімнату розміром 10 кв.м, а відповідачці-кімнату розміром 16,3 кв.м. Крім того, просив поділити перелічене майно, посилаючись на те, що відповідачка не бажає в добровільному порядку поділити вказане майно та виділити йому у власність ½ частину квартири й гаражний бокс, всього на суму 48 000 грн. Решту майна виділити відповідачці.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 червня 2002 року провадження у справі в частині розірвання шлюбу закрито у зв`язку з набранням законної сили рішення того ж суду від 23 травня 2002 року про розірвання шлюбу між сторонами.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2002 року провадження у справі про поділ майна об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна. Просила виключити квартиру, гаражний бокс та земельну ділянку зі списку спільного майна, що підлягає поділу, посилаючись на те, що вказане майно належить їй особисто і поділу не підлягає. А інше майно на суму 19 100 грн. просила виділити ОСОБА_1.Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року, виключено з сумісно нажитого майна квартиру  АДРЕСА_1, гаражний бокс НОМЕР_1 в кооперативі ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований по АДРЕСА_2, земельну ділянку, площею 0,06 га в АДРЕСА_3. Виділено ОСОБА_1 металевий гараж, металеву огорожу та будівельні матеріали,  що знаходяться на земельній ділянці в АДРЕСА_3, вартістю 4 600 грн., автомобіль „Нісан-Цедрик”, вартістю 5 300 грн. Виділено ОСОБА_2 телевізор „Соні”, вартістю 3 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості майна, присудженого йому в сумі 6 400 грн. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1  на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,-

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України :                                                                   Є.Ф. Левченко

                                                                                                        Л.М. Лихута                     

                                                                                                        Л.І. Охрімчук