7 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого державного науково-виробничого підприємства “Ротор” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду  Черкаської області від 26 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до арбітражного керуючого державного науково-виробничого підприємства “Ротор”  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначав, що працював у відповідача і 6 червня 2002 року був звільнений  за скороченням штату.

Відповідач не розрахувався з ним в день звільнення, тому суми заборгованості було стягнуто рішеннями суду, останнє з яких ухвалено 11 грудня 2002 року.

Ухваленні судом рішення відповідачем не виконано.

Просив ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача виконати судові рішення про стягнення на його користь в загальній сумі 15220,33 грн., стягнути на його користь з відповідача 1472 грн. компенсації за невикористані відпустки та 1535,67 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2004 року, в  задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення його вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.