Справа № 206/158/13- ц

2/206/175/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 березня 2013 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Кушнірчука Р.О.,

при секретарі: Ковтун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Моторне (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

встановив:

15 січня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 15.10.2009 р. приблизно о 11 год. 20 хв. у м. Дніпропетровськ по вул. Героїв Сталінграду водій ОСОБА_1 керуючу автомобілем «Сузукі Свіфт», державний номерний знак НОМЕР_1, порушила правила дорожнього руху, в районі с/о № 72 не дотрималася безпечної дистанції та скоїла зіткнення з попереду зупинившимся автомобілем «Опель Омега», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2009 р. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, сума збитків становить 8717,02 гривень. Зазначена шкода, особисто винуватцем ДТП, не була відшкодована потерпілій особі, який звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач 22 січня 2010 року здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 7264,18 грн., за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого та 170,00 грн., за встановлення розміру збитків та збір документів по справі.

Позивач в порядку регресу просить суд стягнути з відповідача виплачену потерпілій особи суму страхового відшкодування в розмірі 7434,18 та витрати пов'язані з розглядом справи.

Від представник позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явилася. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 15 жовтня 2009 року приблизно о 11 год. 20 хв. у м. Дніпропетровськ по вул. Героїв Сталінграду водій ОСОБА_1 керуючу автомобілем «Сузукі Свіфт», державний номерний знак НОМЕР_1, порушила правила дорожнього руху, в районі с/о № 72 не дотрималася безпечної дистанції та скоїла зіткнення з попереду зупинившимся автомобілем «Опель Омега», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2009 р. (а.с.8).

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, сума збитків становить 8717,02 гривень (а.с.9-31).

Зазначена шкода, особисто винуватцем ДТП, не була відшкодована потерпілій особі, який звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.7).

У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач 22 січня 2010 року здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 7264,18 грн., за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого та 170 грн., за встановлення розміру збитків та збір документів по справі, про що свідчать копії платіжних доручень (а.с.32-33).

В силу п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, окрім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, до яких відповідач не відноситься.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Аналізуючи встановлені судом факти та співвідношуючи їх з наведеними нормами, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення понесених витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 7434,18 гривень.

За змістом ст. 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, котрі беруть участь у справі. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.99 р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам, наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу.

Позивачем не було надано договору та будь - якого документу з зазначенням розміру гонорару і порядку його внесення.

Платіжне доручення № 4773 від 29.11.2012 року про сплату авансу є недопустимими доказом понесених витрат на правову допомогу, оскільки в ній не вказано саме за які послуги надається правова допомога та якій особі вона надавалася.

Таким чином, в частині стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу слід відмовити.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 11, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 79, 81, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 218, 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Моторне (транспортне) страхове бюро України, в порядку регресу понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 7434,18 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 229,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий суддя: Кушнірчук Р.О.