6 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Корал” про стягнення суми, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 5 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 10 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У  жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ “Корал”  про стягнення суми.

Зазначав, що судовим рішенням з відповідача на його користь стягнуто безпідставно утримані 20 грн.

Посилаючись на те, що зазначене рішення суду не виконано з вини відповідача, просив стягнути на його користь безпідставно утримані 20 грн., частину втрати вказаної суми за її невиплатою тривалий час та сто мінімальних заробітних плат у відшкодування спричиненої неправомірними діями моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 5 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 10 червня 2004 року, позовні вимоги  задоволено частково, стягнуто з ВАТ ЦКБ “Корал” на користь ОСОБА_1 19,62 грн. і на користь держави 51 грн. державного мита, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Ленінського районного суду м. Севастополя від 5 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 10 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.