7 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від  8 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Зазначав, що він з вини відповідача 16 травня 2000 року в дорожньо-транспортній пригоді отримав тяжкі тілесні ушкодження.

На підставі акту про амністію відповідача звільнено від кримінальної відповідальності. 

Просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1227,60 грн. у відшкодування витрат на лікування і розгляд справи та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 8 червня 2004 року, позовні вимоги  задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 163 грн. судових витрат та на користь держави 17 грн. державного мита.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та закрити провадження в справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 8 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.