6 листопада  2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2001 року та ухвалу апеляційного суду  Донецької області від 4 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2001 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Зазначала, що вона 5 червня 2001 року в торговому відділі приватного підприємця ОСОБА_2 універмагу “Україна” купила для свого сина чоловічі туфлі вартістю 360 грн.

Посилаючись на те, що їй продано товар неналежної якості, чим порушено її права споживача, просила суд договір купівлі-продажу чоловічих туфель розірвати, стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 360 грн. та 100 грн. моральної шкоди.

В подальшому ОСОБА_1 доповнила заявлені позовні вимоги та просила відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а також витрати за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 100 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2001 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, - договір купівлі-продажу чоловічих туфель від 5 червня 2001 року розірвано, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто вартість туфель у розмірі  360 грн., 590 грн. моральної шкоди та 100 грн. витрат за проведення товарознавчої експертизи. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 чоловічі туфлі та стягнуто з ОСОБА_2 51 грн. державного мита в дохід держави.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постановлені у справі  судові рішення та ухвалити нове рішення, - про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                            у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

          Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2001 року та ухвалу апеляційного суду  Донецької області від 4 березня 2004 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.