6 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до державного підприємства “Краснодонвугілля”, відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати її частини та втрати частини сум у відшкодування шкоди за порушенням строків їх виплати, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 січня 2004 року та рішення Апеляційного суду  Луганської області від 24 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У  липні 2003 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ДП “Краснодонвугілля”, відділення ФСС в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати її частини та втрати частини сум у відшкодування шкоди за порушенням строків їх виплати, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 7 січня 1999 року ОСОБА_2 було травмовано на робочому місці, внаслідок чого встановлено 50%  втрати працездатності.

Це спричинило позивачеві моральну шкоду, яку він оцінює в 30000 грн.

Крім цього, відповідач заборгував йому 6510 грн. заробітної плати, не сплатив 200,88 грн. компенсації втрати її частини та 1377,46 грн. компенсації втрати частини сум у відшкодування шкоди за порушенням строків їх виплати, а також 48287 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

 Просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь вказані суми.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 січня 2004 року позовні вимоги  задоволено частково, з ДП “Краснодонвугілля” на користь ОСОБА_2 стягнуто 1338,34 грн. компенсації втрати частини сум у відшкодування шкоди за порушенням строків виплати, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди і на корить держави 63,38 грн. державного мита.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 24 травня 2004 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 січня 2004 року змінено, скасовано в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з відмовою в задоволенні цього позову.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення з передачею справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 січня 2004 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 24 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.