6 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування додаткових витрат на утримання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У  жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування додаткових витрат на утримання  дитини.

Зазначала, що знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, але шлюбні відносини припинено.

Відповідач не надає достатньо коштів для утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім цього, дитина є інвалідом дитинства і щомісячно потребує лікування. 

Просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ¼ частини всіх видів заробітку та 200 грн. щомісячно у відшкодування додаткових витрат на лікування дитини. .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року,  позовні вимоги  задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ¼ частини всіх видів заробітку (прибутку) щомісячно, починаючи з 22 жовтня 2003 року до повноліття дитини та у відшкодування додаткових витрат по 157 грн. щомісячно до зміни стану здоров'я дитини і держмито на користь держави в розмірі 51 грн..

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення з передачею справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.