АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/4553/13 Головуючий в 1 інстанції - Зотько Т.А.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Білич І.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Радикал» про визнання протиправними дій та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Радикал» про визнання протиправ­ними дій , відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на той факт, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з листопада 1979 року по травень 1996 року. У травні 1986 року він був відряджений на спеціальні збори та при­ймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З квітня 1997 року йому встановлено інвалідність. Оскільки відповідач систематично порушує його права, не виплачує заборго­вані суми та не виконує своєчасно та належним чином рішення судів, внаслідок чого він несе матеріальні збитки, а також зазнає моральних страждань, він змушений звертатись до суду з вказаним позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частко­во.

Визнано протиправними дії Відкритого акціонерного товариства «Радикал» щодо невиконання у встановлені державним виконавцем строки рішення Деснянського район­ного суду м. Києва від 24.12.2011 року.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Радикал» на користь ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання рішення Деснянсько­го районного суду м. Києва від 24.12.2011 року кошти у розмірі 22 грн. 50 коп..

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Радикал» на користь держави су­довий збір у розмірі 214 грн. 60 коп..

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 -відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просив, рішення скасувати та постановити нове про задоволення його позову.

В скарзі вказує, що суд не обґрунтовано не задовольнив вимоги в частині протиправного не надання відповіді відповідачем на його звернення від 14 травня та 04 вересня 2012 року, та не застосував ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», також суд помилково не визнав протиправними дії відповідача щодо не виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2011 року про забезпечення доказів.

Скарга містить доводи про безпідставне не задоволення судом вимог про стягнення процентної ставки за невиконання рішень Дарницького районного суду від 04.12.2001 року та 24 травня 2002 року, компенсаційних виплат на оздоровлення та на продукти харчування як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, які призначені державою, які не були предметом розгляду в інших справах, а також позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 25 травня 1996 року до 16 грудня 1996 року.

Застосовуючи позовну давність суд не врахував рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року відповідно до якого зазначено, що до вимог про повернення компенсаційних виплат позовна давність не застосовується.

Скарга містить доводи, щодо порушення судом норм процесуального права в частині не задоволення численних заяв позивача про відвід судді Зотько Т.А.

В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлений 27 лютого 2013 року, що підтверджено повідомленням.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення в межах розглянутих судом позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд,вважав встановленими такі обставини.

ОСОБА_3 в період з 15.05.1986 року по 05.06.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що видано відповідне посвідчення (а.с.17, 18, 27).

Згідно довідки МСЕК, з 25.03.03 р. ОСОБА_3 пройшов повторний огляд та йому з 01.04.2003 року встановлена III група інвалідності безстроково, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.26).

Відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації не­залежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівни­ки та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Згідно зі ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядають­ся і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або йо­го заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не вирішення по суті та ненадання відповіді на звер­нення позивача від 14.05.2012 року та від 04.09.2012 року.

З заяви позивача від 14.05.2012 року вбачається, що ОСОБА_3 просив надати йому довідки з достовірними даними про суми, нарахованої (або не нарахованої) заборгованості, починаючи з травня 1996 ро­ку, невідкладно нарахувати всі неоспорені суми, які не були виплачені заявнику при зві­льненні та зазначені довідки та копії платіжних документів надіслати невідкладно на ад­ресу заявника. Однак при цьому, як було встановлено в ході розгляду справи судом, вимо­ги ОСОБА_3 щодо надання йому інформації з достовірними даними про суми, нарахованої (або не нарахованої) заборгованості були неодноразово предметом розгляду різних судових інстанцій, що вбачається з доданих до матеріалів справи копій судових рі­шень, відповідно до яких позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог, що свід­чить про обізнаність позивача про розміри заборгованостей, які були встановлені в ході розгляду чисельних позовних вимог та щодо обсягів задоволених вимог, що не потребува­ло надання додаткової відповіді.

Як було встановлено судом та не заперечував сам позивач, в вересні 2012 року ВАТ "Радикал" було перераховано позивачу кошти на виконання рішення суду від 24.12.2011 року, внаслідок чого державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ було винесено по­станову про закриття виконавчого провадження, а відтак на момент звернення позивача з вказаною вимогою до суду - 01.10.2012 року, він був обізнаний про перерахування вказа­них коштів. Тому суд встановив, що відсутня протиправна поведінка відповідача, щодо ненадання позивачу відповіді на поставлені ним в зверненнях питання, а відповідно і відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди завданої такими діями.

Суд також встановив, відсутність підстав для притягнення до відповідальності відповідача за невиконання ухвали Деснянського районного суду від 27.12.2011 року про забезпечення дока­зів у справі №2-4041/11 за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Радикал" про відшко­дування шкоди, з тих підстав, що позов в цій справі був залишений без розгляду.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2011 року з ВАТ "Радикал" на користь ОСОБА_3, в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнуто кошти в розмірі 1.000 грн. (а.с.42-47 т.1).

Ухвалене рішення суду набрало законної сили 29.02.2012 року.

Виконано рішення було в вересні 2012 року, а тому суд задовольнив вимоги позивача про стягнення на його користь інфляційних витрат в період невиконання рішення суду.

В цій частині позовних вимог рішення ніким не оскаржене.

Згідно з вимогами ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рі­шенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.04.2006 року, яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 14 грудня 2006 року, ОСОБА_3 в позові до ВАТ «Радикал» в частині вимог про стягнення сум з ура­хуванням індексу інфляції за несвоєчасне виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24.05.2002 року про стягнення на користь позивача коштів у відшкоду­вання моральної шкоди у розмірі 1.500 грн. та рішення Деснянського районного суду м.Києва від 04.12.2001 року про стягнення на користь позивача коштів у відшкодування моральної шкоди у розмірі 600 грн., було відмовлено (а.с.211-215 т.1, 216-219 т.1), а тому суд відмовив в задоволенні аналогічних вимог і в даній справі, так як вони вже були предметом судового розгляду.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2007 року, що Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2002 року було залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2001 ро­ку, згідно якого ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по компенсаційним виплатам на харчування, як особі що постраждала вна­слідок аварії на Чорнобильській АЕС за період листопад 1995 року - травень 1996 року (а.с.220-231 т.1).

Крім того, вказаним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2007 року, ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення забор­гованості по заробітній платі за 1996 рік.

Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.02.2008 року залише­но без змін (а.с.232 - 235 т. 1).

Таким чином, суд встановив, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по компенсаційним ви­платам на харчування, як особі що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період листопад 1995 року - травень 1996 року та про стягнення заборгованості по за­робітній платі за 1996 рік були предметом розгляду судових інстанцій і на даний час рі­шення набрало законної сили.

Вимоги позивача про стягнення компенсаційних виплат у зв'язку з ушкодженням здоров'я (витрати на харчування за період з червня 1996 року по грудень 1996 року) та по­зовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по щоріч­ній допомозі на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з березня 1991 року по грудень 1996 року в сумі 34.020 грн. суд не задовольнив, через пропуск позивачем строку звернення до суду з такими вимогами.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини справи які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідають цим обставинам та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги в частині доведеності позовних вимог про порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян», та безпідставної відмови в задоволенні вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання відповідей на звернення позивача не приймаються апеляційним судом, тому, що суд правильно виходив з того, що позивач у своїх зверненнях вимагав відповіді на ті ж питання, які були предметом вирішення безлічі судових спорів, просив виплатити заробітну плату, а також виконати судові рішення, які ухвалені на його користь, а тому суд дійшов правильного висновку, щодо не порушення відповідачем «Закону України «Про звернення громадян».

Суд також правомірно не визнав протиправними дії відповідача, щодо не виконання ухвали суду про забезпечення доказів в справі за якою позовна заява була залишена без розгляду і провадження в якій таким чином було завершено.

Суд обґрунтовано відмовив в позовних вимог про стягнення інфляційних витрат за невиконання судових рішень 2001,2002 року, так як вони вже були предметом розгляду в інших справах, де судами була встановлена їх безпідставність.

Доводи скарги про те, що позовні вимоги про стягнення процентної ставки за невиконання рішень Дарницького районного суду від 04.12.2001 року та 24 травня 2002 року, компенсаційних виплат на оздоровлення та на продукти харчування як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, які призначені державою та про стягнення заробітної плати за період з 25 травня 1996 року до 16 грудня 1996 року не були предметом розгляду в інших справах, спростовуються наявними в справі судовими рішення.

Посилання позивача на те, що суд повинен стягнути заробітну плату за період після його звільнення до 16 грудня 1996 року, не ґрунтується на законі.

Доводи скарги в частині помилковості висновків, щодо пропуску позовної давності за вимогами про стягнення компенсаційних виплат за ушкодження здоров'я (витрати на харчування за період з червня 1996 року по грудень 1996 року) та по­зовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по щоріч­ній допомозі на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з березня 1991 року по грудень 1996 року в сумі 34.020 грн., також не можуть бути враховані апеляційним судом, тому, що з рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 200 7 року а.с. 229 вбачається, що ці позовні вимоги також вже розглядалися і в їх задоволенні було відмовлено з тих же підстав.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: