Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від                 20 травня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що згідно з наказом № 24к від 26 січня 2004 року він був прийнятий помічником машиніста тепловозу на підприємство відповідача.                30 серпня 2006 року його було звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Трудову книжку він отримав 22 жовтня 2006 року, з наказом про звільнення ознайомився та отримав на руки 24 жовтня 2006 року. У зв'язку з незгодою зі своїм звільненням, він звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2007 року він був поновлений на роботі, однак рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2007 року рішення районного суду було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. При звільненні відповідач не провів з ним розрахунку по заробітній платі та не виплатив вихідну допомогу. Належні йому гроші він отримав лише у вересні 2007 року після звернення до робітників КБ “ПриватБанк”. До цього він не мав змоги отримати гроші, оскільки не мав інформації про те, де вони знаходяться. Вважає, що в період з 30 серпня 2006 року по 31 серпня 2007 року відповідач свідомо затягував термін розрахунку по заробітній платі та безпідставно користувався його грошовими коштами.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі                 15705 грн. 36 коп., інфляційні втрати в розмірі 246 грн. 26 коп. та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від                 20 травня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування  судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм  матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 травня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.