КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа№ 19/059-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: представник - Басистий В.О. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Ступака Н.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей», с. Бикова Гребля Білоцерківського р-ну Київської обл.

на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2012 р.

у справі № 19/059-12 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», м. Київ

до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей», с. Бикова Гребля Білоцерківського р-ну Київської обл.

про зобов'язання повернути майно та стягнення 333 784,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей» про зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу, а саме: комбайн КЛААС Мега 360, 2008 р.в., серійний номер 84501447, стягнення з відповідача на користь позивача лізингових та інших платежів в розмірі 333 784,07 грн., мотивуючи вимоги тим, що внаслідок порушення умов укладеного між сторонами Договору № F426 від 05.10.2010 р. за відповідачем утворилась заборгованість по лізинговим та іншим платежам за період з 10.09.2011 р. по 10.01.2012 р. у загальній сумі 333784,07 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору № F426 від 05.10.2010 р., позивач на підставі п. 7.7. договору та ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмовився від договору і тому просить суд зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2012 р. у справі № 19/059-12 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Одісей" повернути предмет лізингу, а саме комбайн КЛААС Мera 360, 2008 року виробництва, серійний номер 84501447, Товариству з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" 333784 грн. 07 коп. заборгованості по лізинговим та іншим платежам, 7748 грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Одісей» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосував норми процесуального права, висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

У доповненнях до апеляційної скарги Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Одісей» просить оскаржуване рішення скасувати частково: в частині зобов'язання повернути предмет лізингу, прийняти нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості по лізинговим та іншим платежам.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2012 р. залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати в частині зобов'язання повернути предмет лізингу.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» (лізингодавець) та Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Одісей» (лізингоодержувач) був укладений Договір № F426, за умовами якого лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі (п.1.1. Договору).

Згідно п. 1.2 договору, предметом лізингу є: зернозбиральний комбайн КЛААС Мera 360, 2008 року виробництва, ціна предмета лізингу 1589000,00 грн. з ПДВ. Сторони погодили, що наведена ціна предмету лізингу є попередньою та підлягає коригуванню згідно пункту 2.2.4 договору.

Згідно з п. 1.4 договору, протягом всього строку дії цього договору право власності на предмет лізингу залишається за лізингодавцем.

Місцем знаходження предмету лізингу протягом всього строку дії договору є: с. Бикова Гребля, Київська обл.(п. 1.6 договору).

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3. договору строк лізингу - 35 місяців, валюта здійснення розрахунків - гривня, валюта обчислення - долар США.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що приймання предмету лізингу здійснюється лізингоодержувачем зі складу: м. Житомир, на умовах EXW (згідно Інкотермс 2000).

Згідно п. 7.2. договору, строк лізингу починається з моменту прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу від лізингодавця. Факт прийому-передачі предмета лізингу засвідчується підписанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем акту прийому-передачі предмета лізингу та видаткової накладної.

Виконуючи умови договору позивач передав, а відповідач отримав зернозбиральний комбайн КЛААС Мera 360, 2008 року виробництва, серійний номер 84501447, що підтверджується актом прийому-передачі від 08.08.2010 р. та видатковою накладною № COF-000041 від 08.08.2010 р., копії яких залучені до справи.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.1.5 договору лізингу початковий лізинговий платіж: 30% бази обчислення лізингових платежів (згідно п. 2.2.3 цього договору), в т.ч. ПДВ.

Розміри щомісячних лізингових платежів зазначено в додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.6 договору).

Згідно з п. 2.1.7 договору лізингу вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, усі витрати лізингодавця пов'язані з придбанням предмета лізингу розподіляються на витрати: що входять до бази обчислення лізингових платежів та що не входять до бази обчислення лізингових платежів.

За визначенням п. 2.2.2 договору лізингу витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів: лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю наступні витрати, що нестиме останній у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування до Пенсійного фонду та комісія банку при купівлі валюти; державна реєстрація.

Згідно з п. 2.3.7. договору лізингу, перший лізинговий платіж підлягає сплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунок-фактура. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця. Якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.

Відповідно до п. 2.3.9. договору лізингу, витрати лізингодавця, передбачені у п. 2.2.2. договору відшкодовуються лізингодавцем на підставі відповідного рахунку-фактури.

Неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов'язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу (п. 2.3.10. договору).

Згідно п. 2.3.11. договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати самостійно або відшкодовувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі витрати на податки та платежі, пов'язані з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, та компенсувати інші витрати, які несе лізингодавець, як власник предмету лізингу.

У відповідності до п. 2.3.12. договору лізингу, у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених п. 2.3. договору, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі рахунків-фактур, які будуть вставлятися щомісяця, та/або щоквартально, та/або кожного півроку та при достроковому припиненні Договору (за ініціативою лізингодавця). Пункт 2.3.12. Договору містить розрахунок розміру суми процентів.

Додатком № 1 до договору сторони погодили Графік сплати лізингових платежів.

Однак в порушення умов договору, відповідач не оплатив наступні рахунки-фактури: № 1687/11/F426 від 10.09.2011 р. на суму 5832,56 грн.; № 1931/12/F426 від 10.10.2011 р. на суму 8465,82 грн.; № 2091/13/F426 від 10.11.2011 р. на суму 92525,82 грн.; № 2239/14/F426 від 10.12.2011 р. на суму 92475,61 грн.; № 51/15/F426 від 10.01.2012 р. на суму 6937,59 грн.; № 289/16/F426 від 10.02.2012 р. на суму 92679,98 грн.; № 1859/P/F426 від 29.09.2011 р. на суму 16528,30 грн.; № 2320/P/F426 від 19.12.2011 р. на суму 14691,63 грн.; № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн.; № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн.

Сума заборгованості включає в себе: відшкодування вартості предмету лізингу; відшкодування витрат згідно з п. 2.2.2. договору; проценти, нараховані у відповідності до п.2.3.12 договору.

Заборгованість зазначена позивачем у рахунках-фактури № 1859/P/F426 від 29.09.2011 р. на суму 16528,30 грн. та № 2320/P/F426 від 19.12.2011 р. на суму 14691,63 грн. є процентами, нарахованими згідно п. 2.3.12. договору, за неправомірне користування грошовими коштами за попередні періоди, ніж ті періоди, що містяться в рахунках-фактури, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Заборгованість, що зазначена у рахунках-фактури № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн. та № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн., є відшкодуванням витрат згідно п. 2.3.11. договору, понесених лізингодавцем на страхування предмету лізингу.

Відповідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті останнім не оспорений.

Таким чином, з урахуванням наявності заборгованості відповідача перед позивачем з лізингових платежів, процентів за користування чужими грошовим коштами та інших платежів, відшкодування яких передбачено умовами договору лізингу, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 333784,07 грн. у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

За приписами статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до положень пункту 7.7 договору, лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, в тому числі не виконав у цей же строк зобов'язання щодо сплати початкового лізингового платежу.

Положеннями розділу 8 Договору сторонами врегульований порядок припинення дії договору та вилучення предмету лізингу.

У пункті 8.1 договору зазначено, що при відмові лізингодавця від договору згідно з пунктами 7.3, 7.7 дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення лізингодавця про відмову від договору.

У відповідності до п. 8.2. договору, у разі дострокового припинення договору випадках, передбачених цим договором, лізингодавець направлю лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу, в повідомленні зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмета лізингу.

Згідно з п. 8.3. договору, після одержання відповідного повідомлення лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний лізингодавцем в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю у вказане ним місце.

Керуючись положеннями п. 8.2. договору, 21.02.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 97-1046/t/2w/4 від 21.02.2012 р., в якому повідомив про відмову від договору лізингу та про вилучення предмета лізингу. В повідомленні також було зазначено, що по факту отримання зазначеного листа підготувати предмет лізингу (комбайн КЛААС Мега 360, 2008 року виробництва, серійний номер 84501447) та передати його представнику позивача в строк до 28.02.2012 р. Даний лист відповідач отримав 24.02.2012 р., проте свої зобов'язання не виконав.

Отже, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2012 року у справі № 19/059-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 19/059-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.