Справа № 146/298/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.

при секретарі Самар Г.В.

з участю прокурора Дацюка С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

законного представника потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль в приміщенні суду кримінальне провадження № 1-кп/146/15/13, що зареєстроване в ЄРДР 27.12.2012 року за № 12012010290000097 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стіна Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, працюючого різноробочим а АФ «Зелена долина» с. Гнатків, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2012 року, біля 18 год. ОСОБА_1 знаходячись в с. Стіна Томашпільського району Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, в ході виниклої суперечки наніс ОСОБА_2 умисні легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду, за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом, допитом потерпілого, законного представника та свідка.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що 17 листопада 2012 року біля 18 год., знаходячись по вул.Мічуріна в с. Стіна Томашпільського району, він зустрів ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Так як він підозрював ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки мобільного телефона дружини його брата то підійшов до нього, щоб поговорити. При розмов він запитував потерпілого чи брав той телефон, на що ОСОБА_2 заперечув. Згодом ОСОБА_1 вдарив потерпілого один раз в обличчя з лівої сторони та в ході цього ОСОБА_2 упав на землю. Коли потерпілий знаходився на землі, то він правою ногою вдарив його ще два рази в тулуб та в голову. Після цього до них вибігла мати ОСОБА_2 , яка почала кричати в його адресу, і відвела ОСОБА_2 додому.

Будучи допитаним в судовому засіданні за участю законного представника потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 17 листопада 2012 року біля 18 год. повертаючись додому він зустрів на вулиці своїх друзів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з якими почав розмовляти. Через деякий час він побачив ОСОБА_1, який підбіг до нього і почав наносити удари по голові, при цьому говорив за якийсь мобільний телефон. Далі, від нанесених ударів, потерпілий упав на землю і ОСОБА_1 почав бити його ногами по голові. Через деякий час прибігла мати потерпілого і відвела його додому.

Законний представник потерпілого ОСОБА_3 суду пояснила, що 17 листопада 2012 року біля 18 год. вечора вона почула крики та вирішила подивитися, що трапилося. Вийшовши на дорогу вана побачили свого сина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ЇЇ син тримався за живіт і вона зрозуміла , що ОСОБА_1 його побив. Вона запитала за що той б»є ОСОБА_2, на що ОСОБА_1 почав нецензурно висловлюватися і кричати на її сина. З його слів вона зрозуміла, що він звинувачує її сина в тім, що останній ніби то знайшов якийсь мобільний телефон і продав його. Вона відповіла що ніякого телефона вона в ОСОБА_2 не бачила, забрала сина і вони пішли додому, залишивши ОСОБА_1 на дорозі.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 17 листопада 2012 року біля 18 год він повертався додому. По дорозі застрів ОСОБА_2 з яким почав розмовляти. Через деякий час до них підбіг ОСОБА_1 та наніс удар ОСОБА_2 у голову. Куди бив ще ОСОБА_1 потерпілого, свідок не пам'ятає. Однак, зазначив, що від нанесених ударів ОСОБА_2 упав на землю, крові на обличчі не було

Дії ОСОБА_1 державним обвинуваченням вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров»я або незначну втрату працездатності.

При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на диспансерному психіатричному та наркологічному обліку не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде покарання у виді громадських робіт.

Окрім того, законним представником потерпілого ОСОБА_3 заявлений цивільний позов в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, а саме матеріальної шкоди в розмірі 1317 грн. 15 коп., моральної шкоди - 5 000 грн.

Також, в судовому засіданні до початку розгляду справи по суті представник потерпілого надав суду квитанцію про придбання бензину на проїзд до суду, на суму 129 грн.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Цивільний позов в частині відшкодування матеріальних збитків заподіяних злочином підлягає повному задоволенню, оскільки його повністю визнав обвинувачений ОСОБА_1, та він є обґрунтованим доказами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, законний представник потерпілого ОСОБА_3 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 5 000 грн. моральної шкоди.

У відповідності з п.5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами, при визначенні розміру моральної шкоди суд має враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з ураховувати інші обставини.

В обґрунтування своїх вимог, щодо глибини нанесеної моральної шкоди, позивач посилається на спричиненні фізичні страждання неповнолітньому ОСОБА_2, внаслідок ушкодження здоров»я, подальше його погіршення, втрату душевного спокою, моральне переживання, на певний період часу залишення навчання .

Відтак, враховуючи вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо меж моральної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 1 500 грн.

Згідно ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Як вбачається з квитанції від 05.03.2013р. ОСОБА_3 сплатила гонорар адвокату ОСОБА_4 у розмірі 1500 грн. за надання юридичної допомоги.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 150 (сто п»ятдесят) годин, але не більше чотирьох годин на день.

Цивільний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_3 1 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1447 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 1500 грн. за надання юридичної допомоги.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - особисте зобов»язання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: І. В. Скаковська