11 вересня 2008 року                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 26 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі вказаним вище позовом до ВАТ “Краснодонвугілля”, посилаючись на те, що працював у відповідача прохідником 5 розряду, 24.05.2007 р. за наказом директора шахти № 381-ок незаконно звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Зазначав, що прогулу не вчиняв, оскільки як член виконавчого бюро профспілки 25.04.2007 р. був звільнений від основної роботи для виконання профспілкових обов'язків. Крім того, не було попередньої згоди на його звільнення профспілки та вищого її органу.   

З урахуванням наведеного, просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 26 грудня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2008 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що при звільненні позивача у зв'язку з прогулом відповідачем дотримані всі положення чинного трудового законодавства, виконані вимоги ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Наявними у справі доказами підтверджений факт прогулу, оскільки у встановленому колективним договором порядку позивач не був звільнений роботодавцем 25.04.2007 р. від основної роботи, а директор шахти мав повноваження на видачу наказу про звільнення. 

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 26 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.