6 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

                    Левченка Є.Ф.,  Охрімчук Л.І.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи  Державне комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрально-міського району м. Макіївки Донецької області та Комунальне підприємство “Жилцентр - 1”, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У 1999 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Центрально-міського районного суду м. Макії5вки Донецької області від 17.02.2004 р.  у позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 8.06.2004 р. рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 1924 грн. матеріальної шкоди, 1500 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОСОБА_1  вказує на те, що рішення апеляційного суду, на його думку, є законним і обґрунтованим.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що у серпні 1999 р. належна на праві приватної власності ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 неодноразово заливалась водою  з квартири НОМЕР_1, розташованої у цьому ж будинку, власницею якої є  ОСОБА_2

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :