25.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/566/2013р. Головуючий в першій

інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія 37 Головуючий в апеляційній

інстанції Саліхов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Саліхова В.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Моцного М.В.,

за участю секретаря - Лашкевич Н.О.,

позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши апеляційні скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 19 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_10, ОСОБА_7, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі у червні 2010 року звернулися до місцевого суду з позовом до відповідача, в якому просили встановити факт, що спадщину після смерті ОСОБА_11 прийняла лише ОСОБА_12, визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_8 право власності у рівних частках (по 1/2 кожному) на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Вимоги позову мотивовані тим, що вищевказана квартира на праві загальної часткової власності належала ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер, після чого відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини спірної квартири, у якій на момент смерті ОСОБА_11 були зареєстровані ОСОБА_11, ОСОБА_12 та їх донька ОСОБА_9 У встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась лише ОСОБА_12, яка 15.10.2009 року отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді 1/2 останньої, що склало 1/4 частини квартири. Проте, на іншу частку квартири остання не отримала свідоцтво, оскільки у вищевказаній квартирі була зареєстрована ОСОБА_9, яка на момент відкриття спадщини не проживала зі спадкодавцем. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 померла. Після смерті останньої до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулися позивачі, проте їм повідомлено, що на 1/4 частку квартири не оформлено право власності в установленому законом порядку. У спірній квартирі відповідач тривалий час не проживає, до нотаріальної контори з відповідною заявою остання не зверталася. Вищезгадані обставини, на думку позивачів, є підставою для задоволення позову.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 19.03.2012 року (з урахуванням ухвали суду від 22.11.2012 року) позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_8 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 за кожним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення місцевого суду в частині визначення позивачам розміру часток у спадщині та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом першої інстанції суттєвих для вирішення даного спору обставин.

Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 також подала апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що місцевий суд неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно дослідив та надав оцінку доказам по справі, що потягнуло за собою постановлення незаконного рішення.

Заслухавши головуючого по справі, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника третьої особи підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 - відхиленню, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачами право власності по 1/4 частки спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_12 відкрилася спадщина у вигляді 3/4 квартири АДРЕСА_1, позивачі є спадкоємцям першої черг, а тому їх позовні вимоги є обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні встановлення факту, що спадщину після смерті ОСОБА_11 прийняла лише ОСОБА_12 суд першої інстанції входив з необґрунтованості вказаних позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала подружжю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на праві спільної часткової власності (а.с.6), у яких було четверо дітей, але у вказаній квартирі була зареєстрована лише їхня донька ОСОБА_9

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер (а.с.9), в зв'язку з чим відкрилася спадщина на 1/2 частку спірної квартири. Після смерті свого чоловіка ОСОБА_12 оформила на себе право власності в порядку спадкування на 1/4 частку квартири (а.с.10), а ОСОБА_9 ніяких заяв до нотаріальної контори не подавала, хоча фактично прийняла спадкове майно(а.с.27). Троє інших дітей до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталися. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_12.(а.с.12). В зв'язку з її смертю до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися діти спадкодавця - ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, та в порядку представництва померлої доньки спадкодавця, онуки - ОСОБА_10, ОСОБА_7(а.с.28-29).

Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про встановлення факту, що після смерті ОСОБА_11 спадщину прийняла лише ОСОБА_12, то колегія суддів вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи вбачається, що на час смерті ОСОБА_11 його донька ОСОБА_9 була зареєстрована в спірній квартирі. Позивачі по справі ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не представили доказів на підтвердження того, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_11 відповідачка не проживала у спірній квартирі разом з батьками.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що вона відмовлялася від спадщини.

У зв'язку з наведеними обставинами колегія суддів вважає, що ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_11 фактично прийняла спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживала в спірній квартирі, а тому висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог є правильними та ґрунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення позову в частині визнання за позивачами права власності на спірну квартиру.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про нотаріат», нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Аналіз приведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що поділ спадкового майна та видача свідоцтва на право спадщини є компетенцією нотаріуса. А спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним право власності на спадкове майно не в будь-якому разі, а лише у випадку відмови нотаріусом визначити частки спадкового майна та відмови видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на викладені фактичні обставини та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і зробив помилковий висновок, що за позивачами можливо визнати право власності на 1/4 частку кожному спірної квартири.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що нотаріус відмовляв позивачам у проведенні вищезгаданих дій, колегія суддів вважає, що права останніх не порушені, а тому не підлягають захисту в судовому порядку у зв'язку з чим вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи справу по суті, місцевий суд в порушення вимог діючого законодавства не враховував фактичні обставини справи.

Відповідно до вимог ст.1266 ЦК України внуки спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхній матері, батькові.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що приймаючи рішення про визнання права власності на частки спірної квартири за позивачами, суд зробив свої висновки без урахування долі спадкоємців за представленням ОСОБА_10 та ОСОБА_7 після померлої матері (доньки спадкодавця).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання права власності та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 19 березня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_4, ОСОБА_8 права власності в порядку спадкування на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, на підставі якого в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_10, ОСОБА_7, про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов

Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва

/підпис/ М.В. Моцний

Копія вірна:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.В. Саліхов