ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" лютого 2013 р. Справа № 18/2138/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Кобченко Р.В., дов.б/н від 10.11.2012 року
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 495 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.01.2013 року у справі № 18/2138/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО", м. Київ,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава,
про стягнення 6 871,29 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача-Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього 6871,29 грн. боргу за невиконання зобов'язань за угодою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2011 року № ОР-11/11-Н-34/45 (6535,81 грн. - основний борг, 176,47 грн - інфляційні збитки, 159,01 грн. - 3% річних).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.01.2013 року у справі № 18/2138/12 (суддя Погрібна С.В..) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його прийнятим з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що підставою для стягнення заборгованості є договір оренди нежитлового приміщення № ОР-П-Н/34/45 від 01.09.2011 року та умови угоди про розірвання вказаного договору. При цьому, у пункті З вказаного договору передбачено зобов'язання відповідача провести взаєморозрахунки.
Однак, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що заперечень від відповідача щодо наявності боргу та акту звірки, наданого позивачем, не надходило.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.02.2013 року на 10:00 год.
Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із хворобою судді Медуниці О.Є.
Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2013 року підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102210743811 про вручення відповідачу 21.02.2013 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 01.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО", орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, орендарем, було укладено договір оренди №ОР-11-Н/34/35, відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 220,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.09.2012 року включно. Строк оренди і нарахування орендної плати та інших платежів починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення від орендодавця до орендаря і закінчується в момент закінчення терміну дії договору.
Згідно з пунктом 4.2 договору розмір базової щомісячної орендної плати становить 2310,00 грн., а починаючи з 20.11.2011р. розмір базової орендної плати становить 10,00грн. у т.ч. ПДВ .
Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 20.09.2011року, який є додатком до договору, орендодавець (ТОВ "ЕКО") передав, а орендар (ФОП ОСОБА_2) прийняв приміщення, яке є об"єктом оренди .
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2011р. між Товариством з обмеженою іювідальністю "ЕКО" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 була укладена угода про розірвання договору №ОР-11-Н/34/45 оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.09.2011р., яка вступила в силу з моменту її підписання.
Відповідно до пункту 1. 2 вказаної угоди сторони розірвали договір №ОР-11-Н/34/45 оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.09.2011р., а орендар зобов'язався до дати розірвання договору повернути орендодавцю приміщення за актом приймання - передачі.
Крім того, відповідно до пункту 3 зазначеної угоди сторони зобов'язалися провести остаточні розрахунки до 31 грудня 2011р.
Однак, як свідчать матеріали справи 31.12.2011р. між відповідачем та позивачем було підписано акт повернення приміщення, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 (орендар) повернув, а ТОВ "ЕКО" (орендодавець) прийняв приміщення загальною площею 220 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач не в повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання за договором оренди (найму) житлового приміщення №ОР-11-Н/34/45 від 01.09.2011року та угоди про розірвання вказаного договору, в зв"язку з чим просить суд стягнути заборгованість в сумі 6 871, 29 грн., з яких: 6 535,81 грн. - основний борг, 176,47 грн. - інфляційні збитки та 159,01 грн. - три проценти річних.
Однак, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, позивачем не вказано період нарахування заборгованості та не надано жодних належних доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем.
При цьому, позивачем не було виконано вимог місцевого господарського суду, викладених в ухвалі від 21.12.2012 року щодо надання підписаного повноважною особою уточненого розрахунку стягуваної суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних із зазначенням періоду здійснення даних нарахувань (6 871, 29 грн., з яких: 6 535,81 грн. - основний борг, 176,47 рн. - інфляційні збитки та 159,01 грн. - три проценти річних), з посиланням на первинні документи, з яких би вбачався момент виникнення боргу, його перебіг та погашення.
Надані позивачем акт звірки взаєморозрахунків та розрахунки, які були направлені на адресу відповідача разом з претензією №722 від 0.О8.2012р., не можуть вважатися належними доказами направлення вимоги про сплату боргу, оскільки в них не вказано період, за який існує заборгованість. До того ж, у розрахунку та акті звірки не зазначено, за яким саме договором існує заборгованість.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що надані позивачем матеріали не доводять факту існування заборгованості відповідача за конкретний період , а жодних уточнень, пояснень та доповнень до позовної заяви позивачем не надано.
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами факту існування заборгованості за договором оренди нежилого приміщення № ОР-11/Н - 34/45 від 01.09.2011 р.
А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Позивач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що підставою для стягнення заборгованості є договір оренди нежитлового приміщення № ОР-П-Н/34/45 від 01.09.2011 року та умови угоди про розірвання вказаного договору. При цьому, у пункті З вказаного договору передбачено зобов'язання відповідача провести взаєморозрахунки.
Однак, на думку колегії суддів, такі посилання не можуть вважатися обгрунтованими, зважаючи на таке.
У відповідності до вимог статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Отже, непроведення відповідачем взаєморозрахунку та відсутність його заперечень щодо наявності боргу та щодо наданого позивачем акту звірки, самі по собі не можуть свідчити про наявность такої заборгованості, з урахуванням того, що позивачем не надавалося доказів щодо періоду, за який нараховується дана заборгованість та первинні документи, з яких би можна було встановити момент виникнення боргу, його перебіг та погашення.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 04.01.2013 року у справі № 18/2138/12 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 01.03.2013 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Тихий П.В.