Галицький районний суд м.Львова

Справа № 2-а-567/11

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2011

Суддя Галицького районного суду м. Львова –Ванівський О.М.,

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

25.03.2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01.01.2007 року по 21.03.2011 року в сумі 6501,90 грн. відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

25.03.2011 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині її позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 20.09.2010 року.

Позов мотивує тим, що вона являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»«дітям війни»повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2007 році їй не виплачувалась взагалі, а у 2008-2011 роках виплачувалася не в повному обсязі, тому вона змушена звернутись до суду.

Позивачка у своїй позовній заяві просить слухати справу у її відсутності.

У поданих до суду запереченнях відповідач просить застосувати позовну давність, а у задоволенні позову - відмовити в повному обсязі.

З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1, 1937р.н., надано статус «дитина війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 3 вищезгаданого Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Однак, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, яка встановлювала підвищення пенсії для дітей війни, було обмежено, разом з тим було обмежено право дітей війни на нарахування їм підвищення до пенсії.

Проте Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV. Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2009-2010рр. та у 2011 році на момент подання позивачем позовної заяви до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” жодних змін не вносилось, дія цієї норми не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а відтак діє норма, згідно якої у 2009, 2010 роках та станом на 25.03.2011 року дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Також не слід брати до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

Нарахування сум підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком не є компетенцією суду і покладається на органи Пенсійного Фонду України. Вимога позивачки про стягнення конкретної суми підвищення пенсії задоволенню не підлягає.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається по суті в загальному порядку, встановленому КАС України.

Позивачка зазначає, що згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсій, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються без обмеження будь – яким строком із компенсацією втрати частини доходів.

Проте ця норма вищезазначеного Закону не може бути прийнята до уваги з тих підстав, що вона стосується саме нарахованої суми пенсії, тобто такої, що вже зачислена на рахунки особи, але ще не одержана з будь-яких причин, а в даному випадку позовні вимоги стосуються не нарахованих сум соціальної допомоги, тобто таких, що ще не зачислені на рахунки особи і тому ставиться вимога про їх донарахування.

Беручи до уваги те, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є чинними, а позивачка належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть зменшувати розмір такої допомоги.

Відтак, вимоги позивачки підлягають до задоволення в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання проведення донарахування і виплати пенсії з врахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року включно, з урахуванням сум, фактично виплачених позивачці у ці періоди.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України»щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 99, 159, 160 ч. 3, 161 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та зобов’язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», - протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням проведених виплат, з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року включно.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 10 днів з дня її отримання.

          Суддя                                                             О.М.Ванівський