копія
Справа № 22-1038/2007 року Головуючий в 1-й інстанції: Бондар В.В.
Категорія: 26 доповідач: Бережний С. Д.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» червня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Бережного С. Д.,
суддів: Самчука П.П., Рищука ПК, при секретарі: Козіцькій А., позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2, та представника відповідача: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляцію позивача ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 квітня 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримку апеляції, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 в заперечення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання права на обов'язкову частку в спадщині. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказувала, що в липня 2006 року вона подала заяву до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однак їй стало відомо, що при житті її матір склала заповіт на належну їй частку майна - 3А частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 та заповіла майно іншій дочці - відповідачці ОСОБА_4 Позивачка вказувала, що на час смерті матері вона була непрацездатною, їй в жовтні 2005 року призначена пенсія за віком довічно, тому вона, як непрацездатна донька спадкодавця, має право на обов'язкову частку в спадковому майні, а саме 3/16 частини спірного будинковолодіння, та просила визнати за нею право 3/16 частини з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка доповнила свої позовні вимоги та просила визнати недійсним укладений 3 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір дарування 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 та визнати за позивачкою право власності на 3/16 частини будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, оскільки протягом останнього року перед укладенням договору дарування ОСОБА_5 часто хворіла, відповідачка вчиняла відносно ОСОБА_5 психічний тиск, погрожувала їй, укладений договір дарування
не був спрямований на настання правових наслідків, мала місце помилка з приводу предмета правочину, так як позбавила себе житла, обдарованою - відповідачкою ОСОБА_4 не було прийнято дарунок.
Рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 відмовлено в позові до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, визнання права на обов'язкову частку в спадковому майні.
Арешт, накладений на 1/4 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 скасовано.
В апеляційній скарзі позивач позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
При цьому апелянт вважає, що рішення суду є незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені в судовому засіданні; судом неправильно застосовані норми матеріального права та не застосований закон, який повинен бути застосований до оспорюваних відносин.
Зокрема, як вважає апелянт:
· договір дарування є недійсним, оскільки ОСОБА_5 допустила помилку з приводу предмету правочину, так як позбавила себе єдиного житла та поставила себе у вкрай скрутне матеріальне положення, наміру дарувати єдине своє житло вона не мала, і під цим договором вона мала на увазі договір довічного утримання;
· факту дарунку не настало, оскільки ОСОБА_5 не звільнила свою частину будинку, продовжувала проживати до смерті у своїй частині будинку, в кожного були окремі виходи з будинку, ОСОБА_5 з будинку не виписувалась, не виїхала на інше місце проживання, тому наміру реально подарувати свою частину у ОСОБА_5 не було;
· договір дарування був посвідчений з порушенням нотаріальної форми, оскільки за станом здоров'я ОСОБА_5 нотаріуса викликала додому, однак в договорі дарування відсутній запис, що нотаріальні дії вчинялися поза межами кабінету нотаріуса.
В запереченні на апеляцію представник відповідача - ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення - без змін, оскільки вважає рішення законним та обгрунтованим, а доводи апеляції - надуманими.
Суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
4.1 ст. 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 здійснювала свої права щодо розпорядження своїм майном вільно, на власний розсуд, в межах, наданих їй актами цивільного законодавства, поведінка її на час укладення договору дарування була добросовісною та розумною, при укладенні письмового договору було дотримано вимоги щодо нотаріальної форми посвідчення даного договору, судом не встановлено наявності в її діях помилки.
Крім того, угода може бути визнана судом недійсною як укладена внаслідок помилки, тільки за позовом сторони, що діяла під впливом помилки; відповідачка прийняла дарунок, що свідчить про отримання нею технічної документації на будинок; право власності на майно відповідачкою було зареєстровано одразу ж впродовж незначного строку після укладення договору дарування; також відповідачка ОСОБА_4 користувалась даним будинком.
Посилання в апеляції на те, що на ОСОБА_5 чинився тиск з метою схилити ї до укладення даного договору не підтверджуються матеріалами справи та показами свідків в судовому засіданні місцевого суду.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновку суду про законність укладення договору дарування.
За таких обставин, суд вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування майна ОСОБА_5 відповідачці ОСОБА_4 недійсним з підстав, визначених позивачем та визнання за позивачкою права власності на 3/16 частини будинковолодіння АДРЕСА_1.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.