ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р.Справа № 5024/801/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в. о. голови суду)

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю представників сторін:

від ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Мельник В.В., за дов. від 16.03.12 № 14-327;

від ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» - Шпінь С.О., за дов. від 04.01.13 № 01-4/01;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Херсонської області від 02.08.2012 р.

по справі №5024/801/2012

за позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»

про стягнення 15246177,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12243328,01 грн. основного боргу, 860916,48 грн. пені, 7% штрафу у розмірі 1800868,86 грн., 171982,73 грн. інфляційних втрат та 169081,02 грн. 3% річних, відповідно до умов укладеного сторонами 30.09.2011 року договору на купівлю-продаж природного газу №14/2276/11. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Александрова Л.І.) від 02.07.2012 р. по справі №5024/801/2012 02.03.2011р. позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» частково задоволено, а саме суд стягнув з відповідача на користь позивача :12 243 328,01 грн. - основного боргу; 171 982,73 грн. - інфляційних втрат; 169 081,02 грн. - 3% річних та 53139,25 грн. витрат по сплаті судового збору. Місцевий суд приймаючи зазначене рішення також частково задовольнив заяву відповідача про розстрочення його виконання та розстрочив виконання цього рішення на 60 місяців із розрахунку по 210 625,52 грн., щомісячно починаючи з липня 2012 року по червень 2017 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», місцевий господарський суд виходив із доведеності факту поставки відповідачу природного газу протягом жовтня-грудня 2011 р. та січня, лютого 2012 р. на загальну суму 65 993 328, 01 грн. та його часткової оплати в сумі 53 750 000 грн., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 12243328,01 грн., яка за умовами договору та вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача. Інфляційні втрати та 3% річних з відповідача стягнуто у зв'язку із простроченням оплати основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У стягненні пені та штрафу судом відмовлено з огляду на те, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Виконання даного судового рішення відстрочено на 60 місяців з огляду на те, що підприємство відповідача є господарським товариством, діяльність якого полягає у наданні комунальних послуг, а виконання рішення шляхом стягнення всієї суми одразу може призвести ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до скрутного фінансового становища, виникнення заборгованості по виплаті заробітних плат та обов'язкових платежів, та в цілому - до виникнення кризової ситуації у сфері теплопостачання та виробництва електроенергії в цілому регіоні міста Херсона.

Частково не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його в частині надання розстрочки його виконання.

Обґрунтовуючи свою позицію скаржник зазначає, що у місцевого суду не було передбачених чинним законодавством правових підстав для такого відстрочення, а зазначені відповідачем доводи, які були визнані судом обґрунтованими, не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення.

Зокрема, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що місцевий господарський суд, розглядаючи заяву про надання розстрочки, прийняв до уваги доводи лише ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», а також порушив вимоги ст. 121 ГПК України, оскільки господарський суд має право надати розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Скаржник зазначає, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання всім категоріям споживачів та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення, то обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні.

Також, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звертає увагу на те, що ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу».

Цей Закон передбачає заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованості, застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Мирошниченко М.А., судді: Головей В.М., Шевченко В.В.) від 09.10.2012 р. рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2012 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду від 03.12.2012 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі № 5024/801/2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначену постанову Вищого господарського суду вмотивовано тим, що, всупереч ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд переглянув рішення місцевого господарського суду лише частково.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І. та призначено до розгляду на 05.02.2013 р. об 11:00.

У судових засіданнях 05.02.2013 р. та 19.02.2013 р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 05.03.2013 р. з'явились представники сторін, якими було надано суду пояснення по суті справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» було укладено договір №14/2276/11 від 30.09.2011 р. про купівлю-продаж природного газу та додаткові угоди №№ 1, 2.

Згідно п. 1.1. вказаного договору - продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, на умовах цього договору.

Згідно з договором ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передала ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» протягом жовтня - грудня 2011 року та січня, лютого 2012 р. природний газ на загальну суму 65 993 328, 01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 р., від 30 листопада 2011 р., від 31 грудня 2011 р., від 31 січня 2012 р., від 29 лютого 2012 р. (копії наявні в матеріалах справи).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» частково виконувало свої зобов'язання по договору в частині погашення заборгованості за природній газ сплативши 53 750 000 грн.

В результаті за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 12243328, 01 грн.

За приписом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 12243328, 01 грн., оскільки відповідачем не надано доказів щодо оплати цієї суми.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 171982,73 грн. та 3% річних у сумі 169081,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних в зазначених розмірах.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суми пені та штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч. 3ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 6.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Водночас, апеляційний суд приймає до уваги те, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 року по справі №12/19-Б-1 (том І, арк. спр. 75) порушено справу про банкрутство ПАТ «Херсонська ТЕЦ» та введенням мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином визначено конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

Виходячи зі змісту вказаної норми, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Таку ж правову позицію з цього приводу висвітлено у Постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року №5/34-09.

Вищевикладене свідчить про правомірність відхилення місцевим господарським судом позовних вимог в частині стягнення 860916,48 грн. пені та 7% штрафу у розмірі 1800868,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.12 р. відповідач звернувся із заявою про розстрочку виконання судового рішення по даній справі строком на 120 місяців, починаючи з серпня 2012 р.

В обґрунтування вказаної заяви ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» посилається на скрутне фінансове становище, яке виникло внаслідок низької платоспроможності населення, різниці в тарифах на теплопостачання. При цьому із грошових коштів, що надходять за надані послуги теплопостачання, у підприємства залишається лише 3,77% від цих коштів. На час звернення із вказаною заявою загальна заборгованість ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» складає 152,5 млн. грн. Одночасне стягнення заборгованості по даній справі може призвести до припинення господарської діяльності підприємства.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про що вищезазначені обставини є винятковими та можуть ускладнити виконання рішення по даній справі або зробити його неможливим, тому розстрочив виконання судового рішення по даній справі на 60 місяців, починаючи з липня 2012 р., шляхом щомісячного стягнення 210625 грн. 52 коп.

Однак, судова колегія з зазначеним висновком місцевого господарського суду не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена частина статті визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Таким чином, в основу судового акту про надання, зокрема, розстрочки виконання рішення суду, має бути покладено обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення, за переконанням судової колегії, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд, керувався тим, що наявні на його думку об'єктивні обставини, які унеможливлюють виконання даної постанови: кредиторська заборгованість, можливе повне зупинення виробничої діяльності підприємства відповідача у разі стягнення суми боргу і, як наслідок, судом було розстрочено виконання судового рішення на 60 місяців.

Проте, при розгляді заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, судом першої інстанції не було враховано матеріальних інтересів обох сторін, не досліджено питання стосовно фінансового стану позивача, а також те, що відповідач включений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711-IV від 23.06.2005 р.

На думку судової колегії, місцевий господарський суд прийшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення у справі.

Таким чином, вбачаючи безпідставність надання місцевим господарським судом розстрочки виконання оскарженого рішення, суд апеляційної інстанції вбачає за доцільне задовольнити апеляційну скаргу щодо скасування рішення суду від 02.07.2012 р. в частині надання розстрочки виконання рішення на 60 місяців, як такого, що винесено без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду заяви про розстрочку. Решту рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105, 121 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 02.08.2012 р.

по справі №5024/801/2012 в частині надання розстрочки виконання вказаного рішення скасувати.

У задоволенні заяви ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» про розстрочення виконання рішення суду по даній справі відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 05.03.2013 р.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Ярош А.І.