АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/793/246/13 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 121 ч. 2 КК України Охріменко Н.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Суходольський М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" березня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Неділька М.І., Шкреби Р.Д.
з участю прокурора Ємельянової О.В.
засудженого ОСОБА_3
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Жука І.В., засудженого ОСОБА_3 на вирок Чорнобаївського районного суду від 20 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України і йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 7614 грн. 00 коп. судових витрат на користь держави за проведення різних експертиз.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 13 жовтня 2011 року близько 12 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків вчинив бійку з потерпілим ОСОБА_4 В процесі бійки, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, спочатку наніс удар коліном в обличчя потерпілому, після чого дерев'яним стільцем наніс три удари в область голови і кілька ударів ногою в область тулубу, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку та під м'які мозкові оболонки, забійні рани, синці, садна голови, травму грудної клітки з множинними двосторонніми переломами ребер, зліва та справа, травму органів черевної порожнини з розривом печінки, підшлункової залози, мочового міхура, садна спини, синець правого плеча, що привело до настання смерті.
На вирок суду прокурором подана апеляційна скарга, в якій він не оспорюючи фактичні обставин справи,доведеності вини та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати із-за невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст.121 ч. 2 КК України у виді 9 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу із доповненнями до неї, в яких він просить вирок суду скасувати, а матеріали направити на додаткове розслідування.
В обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на те, що під час досудового слідства так і при розгляді справи в суді було порушено його право на захист, оскільки він знайомився з матеріалами справи без захисника, суд не звернув уваги, що під час досудового слідства до нього застосовувались тортури, посилаючись на те, що прокуратурою проводилась перевірка і факти не підтвердилися. На досудовому слідстві не були допитані всі свідки, не проведено очних ставок та додаткових експертиз. Під час судового розгляду перешкоджали його захиснику здійснювати належний його захист, відмовляли в задоволенні його клопотань про додатковий допит свідків. Також не перевірено причетність інших осіб до вчиненого злочину, оскільки виявлені сліди пальців рук та відбиток взуття, які не належать засудженому. Не перевірено належність клочка косей, виявлених на місці пригоди, кому вони належать і можливу причетність даної особи до вчиненого злочину.
Крім цього. На думку засудженого суддя Охріменко не мала права розглядати справу, оскільки під час досудового слідства вирішувала питання щодо обрання міри запобіжного заходу.
В своїх чисельних клопотаннях засуджений оспорює фактичні обставини справи, вважає що суд не врахував пом'якшуючі обставини покарання і просить змінити йому міру запобіжного заходу не пов'язану з триманням під вартою, в тому числі посилаючись на поганий стан здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення засудженого, в підтримку своєї апеляції і залишення апеляції прокурора без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції учасників процесу задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілому ОСОБА_4, та кваліфікація його дій за ст. 121 ч. 2 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка. Зокрема винність ОСОБА_3 у вчиненому злочині підтверджується показаннями самого засудженого, даними ним в ході досудового слідства, де зазначені такі деталі події, які свідчать, що саме ця особа перебувала на місці пригоди і причетна до його вчинення (взяв за коси і вдарив потерпілого головою об коліно, наніс удари стільцем, який розламався, тощо).
Крім цього. Вина ОСОБА_3 доведена протоколом відтворення обстановки і обставин події злочину. де ОСОБА_3 добровільно, детально розповів і показав, яким чином він вчинив злочин, та проведеними різними експертизами, які в сукупності відповідають обставинам події і взаємоузгоджуються між собою.
Посилання засудженого на недопит свідків, не проведення між ними очних ставок, застосування до нього недозволених методів слідства тощо, не ґрунтується на зібраних матеріалах справи, оскільки все це було предметом дослідження в судовому засіданні.
Так, за окремим дорученням суду було додатково допитано свідків, проведено між ними очні ставки, проведено відтворення обстановки і обставин події, на яку посилався ОСОБА_3 де було підтверджено, що саме ОСОБА_3, будучи агресивним на ґрунті вживання алкоголю, перебував в будинку потерпілого ОСОБА_4, вчинив з останнім сварку, залишився один на один з потерпілим після чого виявили труп потерпілого. Ніхто після цього до потерпілого не заходив.
Під час судового розгляду судом було дано доручення прокурору про перевірку звернення ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів слідства.
Постановою прокурора від 26.10.2012 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину в діях працівників міліції і даний відмовний матеріал був предметом дослідження в судовому засіданні, тому вимоги ОСОБА_3 з цих питань є безпідставні.
Що стосується питання про порушення права на захист ОСОБА_3 то слід зазначити, що за його згодою, захист його інтересів здійснював рідний брат, оскільки вони відмовилися від професійного захисника про що свідчать заяви самого ОСОБА_3
Відповідно до ст. 45 КПК України ОСОБА_3 не є особо, відносно якої передбачена обов'язкова участь захисника, а тому такі його вимоги також є безпідставними. Доречі він відмовився від участі професійного захисника і в суді апеляційної інстанції.
Ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи без участі захисника за законом не вважається порушенням права на захист такої особи.
Надуманим є посилання засудженого про те, що суддя Охріменко Н.І, не мала права розглядати справу, оскільки під час досудового слідства вирішувала питання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3, оскільки строк тримання під вартою до шести місяці продовжував суддя апеляційного суду Охріменко І.К., який є просто однофамільцем судді місцевого суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що зміна показань ОСОБА_3 і необґрунтовані апеляційні вимоги направлені на ухилення його від відповідальності за вчинений злочин, тому його апеляцію слід залишити без задоволення.
Без задоволення слід залишити і апеляційну скаргу прокурора, оскільки ним не наведено даних, які б давали підстави для посилення призначеного покарання.
Призначаючи покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання і вірно дійшов висновку про можливість перевиховання ОСОБА_3 лише за умови ізоляції від суспільства.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Особливої частини Кодексу і є достатнім для перевиховання засудженого.
Підстав для зміни або скасування вироку колегія судді не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги прокурора та засудженого на вирок Чорнобаївського районного суду від 20 листопада 2012 року, яким засуджено ОСОБА_3 за ст. 121 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі, залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий
Судді