АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3214/13 Головуючий в 1 інстанції - Полякова Л.В.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Білич І.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості , -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по платі за утримання будинку і прибудинкової території та плати за комунальні послуги - повернуто заявнику для подання заяви в порядку позовного провадження.

Не погодившись з такою ухвалою суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати і направити справу для продовження розгляду заяви про видачу судового наказу до суду першої інстанції.

В скарзі посилався на те, що ухвала є не обґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не враховано всі документи надані заявником, які мають значення для об'єктивного розгляду справи та неповно досліджені докази надані суду. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності між сторонами спору про право, оскільки боржник ОСОБА_1 є власницею квартири, за надання комунальних послуг по утриманню якої, ТОВ «Сучасний дім-1», звернулося про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги. Посилання суду про те, що боржниця з 07.07.2011 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто не зареєстрована в квартирі по якій виникла заборгованість за надані комунальні послуги, є безпідставними, оскільки зміна місця реєстрації боржника не має значення для вирішення питання про безспірність заборгованості, а впливає лише на визначення підсудності.

До апеляційного суду представник заявника не з'явився. Про розгляд справи повідомлені належним чином , що підтверджено поштовими повідомленнями.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 96 цього ж Кодексу судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до п. 9 Постанови пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Згідно з п. 13 цієї ж постанови, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до даних наданих Адресним довідковим бюро з 07.07.2011 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, в той же час заявлені вимоги про стягнення богу за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року, а оскільки докази правомірності стягнення богу з липня 2011 року по жовтень 2012 року боржником не надано, суд дійшов висновку про наявність спору про право.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:

Згідно ст.ст. 151, 156, 179 ЖК України власник зобов'язаний приймати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та своєчасно вносити плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до п.п. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники /наймачі/ квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з заяви та доданих до неї документів заявником, ТОВ «Сучасний дім-1», надані докази про те, що боржниця є власником квартири, за надані комунальні послуги по утримання якої виникла заборгованості, надано договори про надання житлово-комунальних послуг, а також безспірні помісячні розрахунки заборгованості з наведенням тарифів за відповідні послуги, а тому суд дійшов до передчасного висновку, що заява містить обставини, що підлягають перевірці та доказуванню при розгляді справи.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно відмовив в прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» про видачу судового наказу, а тому постановлена ухвала підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» - задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року - скасувати, питання про прийняття заяви про видачу судового наказу повернути на новий розгляд .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: