ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 серпня 2008 р.

№ 2/45

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Губенко Н.М.

суддів

Барицької Т.Л. Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Туристична фірма "ПІЛІГРІМ-М"

на рішення від та на постанову від

господарського суду м. Києва 18.03.2008 Київського апеляційного господарського суду 13.05.2008

у справі

№ 2/45

за позовом

Приватного підприємства "Туристична фірма "ПІЛІГРІМ-М"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРЬЯ ТУР"

про	стягнення 12 899,16 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача

Параніч А.М.;

- відповідача

повідомлений, але не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Туристична фірма "ПІЛІГРІМ-М" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРЬЯ ТУР" про стягнення сплаченого позивачем авансу за пакет туристичних послуг у розмірі 12 899,16 грн.

Підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом стало невиконання відповідачем зобов'язання, що виникло з факту оплати рахунка-фактури № СФт-025370, у зв'язку з чим сплачені позивачем відповідачу кошти підлягають поверненню.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.03.2008 у справі № 2/45 (суддя Домнічева І.О.), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. –головуючий суддя, судді Алданова С.О., Коротун О.М.), у задоволенні позову Приватного підприємства "Туристична фірма "ПІЛІГРІМ-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРЬЯ ТУР" про стягнення 12 899,16 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх судових інстанцій, Приватне підприємство "Туристична фірма "ПІЛІГРІМ-М" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що застосування лише загальних положень, що регулюють виконання договірних зобов'язань, та незастосування відповідних спеціальних норм матеріального права, які регулюють специфічні договірні відносини сторін як-то відносини з приводу надання туристичних послуг чи відносин, що виникають з агентського договору (п. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 303 Господарського кодексу України), призвело до того, що суди прийшли до помилкового висновку про належне та повне виконання відповідачем договірних зобов'язань, які фактично не були виконані.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час та місце перегляду судових рішень в порядку касаційного провадження, однак, відповідач не направив свого повноважного представника у засідання суду касаційної інстанції.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у жовтні 2007 року Приватне підприємство "Туристична фірма "ПІЛІГРІМ-М" (далі –позивач) надіслало замовлення на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРЬЯ ТУР" (далі –відповідач) пакету туристичних послуг для відпочинку в Об'єднаних Арабських Еміратах туристів Панченко Валентини та Панченка Володимира; дане замовлення було прийнято відповідачем та зареєстровано туристичний пакет за № 52908.

На підставі вказаного замовлення відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФт-025370 від 31.10.2007, в якому перелічено послуги, які повинні були надатись відповідачем позивачу: готель ШАРДЖА SHARJAH CARLTON DBL HB з 27.11.2007 до 04.12.2007; проживання, страховка, а/переліт, трансфер з 27.11.2007 по 04.12.2007.

Вищий господарський суд України погоджується із висновком судів попередніх судових інстанцій, що відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України зазначені дії сторін свідчать про укладення господарського договору у спрощений спосіб шляхом надсилання замовлення позивачем, прийняття його відповідачем та виставлення на підставі прийнятого замовлення рахунку-фактури.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, виставлений відповідачем рахунок №СФт-025370 від 31.10.2007 був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 703 від 20.11.2007 та № 700 від 19.11.2007.

В свою чергу, судами при дослідженні доказів, наявних у матеріалах справи, встановлено, що замовлення позивача на надання туристичних послуг було виконано відповідачем у повному обсязі, а саме: заброньовано готель, оформлені авіаквитки, страховий поліс, туристичний ваучер; авіаквитки та страховий поліс виписані 26.11.2007, що підтверджує вчасність виконання замовлення відповідачем.

26.11.2007 відповідачем був отриманий лист від його партнера в Об'єднаних Арабських Еміратах "Rida International Tourism" про те, що Панченко Валентині еміграційними службами Об'єднаних Арабських Еміратів відмовлено у відкритті візи; цього ж дня відповідач повідомив позивача про дані обставини.

Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду першої інстанції, так і в процесі перегляду справи в апеляційному та касаційному порядку, наполягає на тому, що обов'язок з оформлення візи було покладено на відповідача, саме з вини якого віза Панченко Валентині оформлена не була, а тому не вбачається можливим вести мову про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відхиляючи дані посилання позивача та відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що замовлення позивача та виставлений на підставі цього замовлення рахунок-фактура № СФт-025370 від 31.10.2007 не містять такого обов'язку відповідача як оформлення візи. Більш того, оформлення віз на перебування в Об'єднаних Арабських Еміратах знаходиться в компетенції уповноважених державних установ даної країни, а тому відповідач не може нести відповідальність за відмову уповноваженої державної установи іноземної країни у відкритті візи Панченко Валентині.

Вищий господарський суд України вважає дані висновки обґрунтованими, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, а доводи позивача не дають можливості їх спростувати та встановити наявність вмотивованих підстав для задоволення позову.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

З огляду на те, що відповідач не брав на себе зобов'язань з відкриття візи (доказів протилежного позивач відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України під час розгляду справи судами попередніх судових інстанцій не надав), притягнення відповідача до відповідальності за невиконання обов'язку, якого він на себе не брав, є неможливим.

Крім того, відповідно до пункту 4.7 договору про надання туристичних послуг, укладеного між позивачем та Панченко Валентиною Василівною 20.11.2007, позивач, за договором повірений, не несе відповідальність у випадку невидачі або несвоєчасної видачі виїздних документів, віз консульських установ іноземних держав на будь-яких підставах з вини консульської установи; повірений не несе відповідальності за неможливість надання туристичних послуг в силу дії українських та іноземних митних служб, прикордонного контролю; в цьому випадку вартість сплаченого туру не повертається.

Вчинення позивачем дій з відшкодування туристу коштів у випадку, який не був обумовлений договором про надання туристичних послуг, не може в будь-якому випадку створювати тих чи інших правових наслідків (в даному випадку негативних, пов'язаних з відшкодуванням збитків) для відповідача, який не був стороною даного договору та не брав на себе відповідні зобов'язання ані за вказаним договором від 20.11.2007, ані під час прийняття замовлення від позивача на отримання пакету туристичних послуг.

При цьому, усі доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 у справі № 2/45 залиши без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Туристична фірма "ПІЛІГРІМ-М" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                                         Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                       Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                         О.А. ПОДОЛЯК