ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2006 р. | Справа № 15-28/192-05-4468 |
Господарський суд Одеської області в складі
Судді Петрова В.С.
При секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - Гаджієв Е.А.;
від відповідачів:
1) Одеської митниці – Фанін О.В.,
2) УДК в Одеській області – Кривогуз С.Ю.,
Від прокуратури - Радянський О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Авіакомпанії „Південні авіалінії” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці, Управління Державного казначейства в Одеській області про відшкодування матеріальних збитків в сумі 32 319, 21 грн. за участю прокуратури Одеської області, -
ВСТАНОВИВ:
Авіакомпанія „Південні авіалінії” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорноморської регіональної митниці про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 32 319,21 грн., посилаючись на наступне.
24.12.2004 року авіакомпанія „Південні авіалінії” подала Чорноморській регіональній митниці документи для митного оформлення літака з наданням податкового векселя на суму ПДВ, придбаного по зовнішньоекономічному контракту. Однак, 31.12.2004 року рішенням № 683 Чорноморською регіональною митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні літака із застосуванням пільгової ставки ввізного мита з підстав, що авіакомпанією не був наданий сертифікат походження товару, хоча у всій технічній та іншій документації, супроводжуючої літак, вказана країна походження повітряного судна. Таким чином позивач вважає, що умови п. 5 „Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.02року № 1864, були дотримані ним та у відповідача не було правових підстав додатково вимагати сертифікат походження товару.
14.01.2005 року позивач повторно звернувся до митниці з документами, серед яких був сертифікат походження товару, з метою оформлення вказаного літака, проте позивачу в митному оформленні літака з наданням податкового векселя на суму ПДВ було відмовлено з причин невідповідності авіаперевізників вимогам ч. 2 ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” в редакції Закону № 2285-IV від 23.12.2004 року, а саме: відповідачем оспорювався той факт, що повітряне судно отримується позивачем для власних виробничих потреб, тоді як літак був придбаний за договором без наступної його реалізації та ст. 76 вказаного Закону не містила ніяких обмежень у використанні векселя для суб'єктів підприємництва залежно від виду виробничої діяльності.
Крім того, позивач зазначає, що в числі ще однієї причини для відмови в митному оформленні літака з наданням векселя на суму ПДВ відповідач послався на те, що не одержав підтвердження довідки про стан відшкодування ПДВ з Державної податкової адміністрації в Одеській області, згідно вимогам спільного наказу ЧРМ і ДПАУ в Одеській області від 13.07.04 року № 313/522.
Так, позивач стверджує, що виконав вимоги чинного законодавства з цього питання в повному обсязі, а спільний наказ ЧРМ і ДПАУ в Одеській області від 13.07.2004 року № 313/522 не є нормативно-правовим актом України і не може встановлювати інший порядок обігу податкових векселів, який вже встановлений законними і підзаконними актами України.
За таких обставин, позивач вважає, що у зв‘язку з порушенням відповідачем встановленого законом права позивача на митне оформлення товару з наданням податкового векселя і ввезення товару вітчизняного виробництва за пільговою ставкою Єдиного митного тарифу, без надання сертифікату походження товару, авіакомпанії заподіяна шкода у вигляді додаткових витрат, понесених на сплату грошових коштів за знаходження повітряного судна під митним контролем, в сумі 32319,21 грн.
Відповідач –Одеська митниця (правонаступник Чорноморської регіональної митниці) позов не визнає та вважає позовні вимоги безпідставними, у зв’язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову, про що зазначено у відзиві на позовну заяву та у доповненнях до відзиву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2006 р. до участі у справі № 15-28/192-05-4468 залучено Управління Державного казначейства в Одеській області.
Відповідач –Управління Державного казначейства в Одеській області позовні вимоги не визнає та вважає, що повернення коштів здійснюється митними органами за рахунок поточних платежів, які належать перерахуванню до державного бюджету України, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
01.11.2004р. між болгарською Авіаційною компанією „AIR COMPANY VIVANT AIR” LTD (продавець) та українською Авіакомпанією „Південні авіалінії” (покупець) укладено контракт № 40, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує пасажирський літак АН-24 1970 року випуску.
24.12.2004 року Авіакомпанія „Південні авіалінії” звернулась до Чорноморської регіональної митниці з документами для митного оформлення повітряного судна АН-24 заводський № 07306503, придбаного позивачем за зовнішньоекономічним контрактом № 40 від 01.11.2004 р.
Однак, 31.12.2004 року рішенням № 683 в митному оформленні літака із застосуванням пільгової ставки ввізного мита Чорноморською регіональною митницею позивачу було відмовлено на тій підставі, що авіакомпанією не наданий сертифікат походження товару, у зв'язку з чим країна походження задекларованого товару визначена як невідома. Такі дії митного органу суд вважає цілком правомірними, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1864, декларант визначає країну походження товару, що перемішується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.
Відповідно до ст. 282 Митного кодексу України для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:
1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;
2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;
4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.
Як встановлено судом, позивач задекларував у графі „31” ВМД від 24.12.2004 року № 500030000/4/005275 інформацію про виробника повітряного судна з місцезнаходженням останнього у м. Київ. Так, у формулярах на літак і документі Державіаслужби України під назвою „Сповіщення про надання державного і реєстраційного знаків повітряному судну” № РН 2478, що супроводжували літак і які згідно ч. 2 п. 5 вищевказаного Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, є додатковими відомостями про країну походження товару, зазначено місто виготовлення літаку –Київ (Київський державний авіаційний завод).
При цьому відповідно ст. 277 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Оскільки літак був зданий в експлуатацію в 1970 році, а у 1970 році м. Київ, яке розташоване на території України, дійсно було столицею УРСР, а УРСР входило до складу СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, то відповідно до ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки.
Так, ч. 2 ст. 279 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент здійснення митного оформлення) передбачає, що критерій достатньої переробки визначається:
1) правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;
2) або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки;
3) або переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми. Крім того, зазначений літак був зданий в експлуатацію у 1970 році, тому є всі підстави вважати, що за такий значний час експлуатації літак неодноразово ремонтувався, що могло вплинути на визначення країни його походження.
Так, додаткові відомості про товар, які були додані позивачем до вказаної ВМД, містять розбіжності, а саме: формуляр 1970 року визначає тип літака як „АН-24”, а „Сповіщення про надання державного і реєстраційного знаків повітряному судну” №РН 2478 видано на літак типу „АН-24Б”. Додання в процесі експлуатації до назви типу літака літери „Б” може свідчити про факт зміни характеристик літака внаслідок переробки, що могло потягнути за собою зміну країни походження товару.
В зв'язку з цим 24.12.04 до сектору визначення походження товару відділу митних платежів від начальника вантажного відділу м/п "Одеса-аеропорт" надійшов запит щодо визначення країни походження товару „літак АН-24 1970 року виготовлення”, задекларованого у ВМД №500030000/4/005275.
Відповідно до ст. 283 МК України товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.
Крім того, відповідно до п. 8.6 наказу Держмитслужби України від 28.12.1999 р. № 864 „Про затвердження Положення про відділ митних платежів регіональної митниці, митниці прямого підпорядкування, митниці”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2000 р. за № 50/4271, рішення митного органу про визначення країни походження товару є обов'язковим при митному оформленні товару.
Більш того, як встановлено судом, згідно Загальносоюзного класифікатору країн світу і територій код України за часів Радянського Союзу, як і СРСР був 589, а не 804, як зазначає позивач.
14.01.2005 року позивач вдруге звернувся до митного органу з новою ВМД № 50030000/5/000107 з метою оформлення вказаного літака і надав відповідачу документи, в числі яких був сертифікат походження товару № 013 від 03.12.2004 р. з зазначенням в ньому країною походження товару –Україна. Проте, ВМД від 14.01.2005 р. мала помилки в графі 44, а саме за кодом документу „6008” було вказано невірний реєстраційний номер Довідки про стан відшкодування з ПДВ, що суперечить наказу ДМСУ № 307 від 09.07.1997 р. „Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації” та наказу ДМСУ № 380 від 30.06.1998 „Про затвердження Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі”.
Згідно наказу Державної митної служби України від 24 квітня 1999 року № 239 в усіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, пред'явлених до митного контролю митному органу України підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування, заповнюється картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів з відривним талоном відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів.
Проте, така картка відмови не надавалась. Більш того, надані позивачем до митного оформлення ВМД були анульовані за заявою декларанта, оскільки декларант позивача Нечай А.Д. вперше здійснював митне оформлення повітряного судна, тому допускав численні помилки при заповненні поданих ВМД, зокрема, як зазначено вище, було вказано невірний реєстраційний номер Довідки про стан відшкодування з ПДВ.
Також, як встановлено судом, відомості Довідки про стан експортного відшкодування з ПДВ від 11.01.2005 р. так і не були підтверджені ДПА в Одеській області.
Крім того, обґрунтованим є зазначення відповідача про те, що оскільки вищевказаний літак позивач заявив до митного оформлення з наданням векселя на суму ПДВ, то він був зобов'язаний виконати всі передбачені для цього вимоги.
Таким чином, значний термін знаходження літака під митним контролем був спричинений саме з вини позивача, а не відповідача. Крім того, позивач
надав всі необхідні для проведення митного оформлення документи 17.02.2005 р., а 18.02.2005 р. відповідачем було проведено митне оформлення вищевказаного літака.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдана шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З наведених положень чинного законодавства України вбачається, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; а також наявність вини заподіювача шкоди. Наведені підстави деліктної відповідальності є загальними, оскільки їх наявність необхідна переважно для всіх випадків відшкодування шкоди. В свою чергу, відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Так, майнова шкода полягає у знеціненні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника, у зв'язку з чим за загальним правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода (втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника) підлягає відшкодуванню особою, яка безпосередньо завдала шкоду.
В свою чергу, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Протиправна поведінка означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій. Правова природа деліктного зобов'язання ґрунтується на принципі „генерального делікту”, згідно з яким кожному заборонено завдавати шкоди майну чи особі та будь-яке завдання шкоди іншому вважається протиправним, якщо особа не уповноважена на це.
Але надані позивачем докази, що містяться в матеріалах справи, не підтверджують протиправну поведінку відповідача, а відповідно і наявність шкоди, наявність необхідного причинного зв'язку між діями відповідача щодо Авіакомпанії „Південні авіалінії” і несприятливими наслідками для позивача, що виразилися в матеріальних збитках на суму 32319,21 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Авіакомпанії „Південні авіалінії” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці, Управління Державного казначейства в Одеській області про відшкодування матеріальних збитків в сумі 32 319, 21 грн. за участю прокуратури Одеської області відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з моменту його підписання.
Рішення підписано 16.11.2006 р.
Суддя Петров В.С.