Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц-778/762/2013 р. Головуючий у 1-й інстанції: Нікандров C.O.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:Онищенко Е.А

суддів:Ломейко В.О.

Кухаря С.В.

при секретарі Камінської О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, апеляційною скаргою ОСОБА_6, апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейд, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_15 про поділ майна, що є сумісною власністю, мотивуючи його тим, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі з 02 листопада 1990 року. Під час шлюбу за спільні кошти сторонами придбані автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI білого кольору, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які були зареєстровані на відповідача ОСОБА_15 В жовтні 2011 року відповідач заявив про намір розлучитися з позивачем. Вирішити питання про поділ спільного майна шляхом укладення відповідного договору не вдалося, тому позивач просить розділити майно, виділити їй у власність автобус пасажирський автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI білого кольору, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а відповідачу виділити у власність автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В ході судового розгляду справи позивач неодноразово доповнювала і уточнювала свої позовні вимоги, в останній редакцій позовної заяви (т.2 а.с. 19-23) позивач ОСОБА_6 просила визнати недійсним договір про надання послуг між ТОВ «Авто-Трейд» та ОСОБА_15 від 16 листопада 2011 року та довідку-рахунок серії КІМ №928764 від 16.11.2011 року видану ТОВ «Авто-Трейд» про продаж ОСОБА_16 автобусу пасажирського MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, розділити майно, виділивши у власність позивача ОСОБА_6 автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а у власність відповідача ОСОБА_15 виділити автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI білого кольору, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 83239 грн., автобус пасажирський IVECO 35S, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 56000 грн., мікроавтобус пасажирський IVECO TURBO, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 28000 грн., автобус пасажирський РАФ 2203, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 вартістю 4000 грн., стягнути з відповідача компенсацію вартості спільного майна в сумі 15879 грн., зобов'язати ОСОБА_16 передати позивачу автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, а також стягнути з ОСОБА_15 на користь позивача частку одержаних ним доходів від підприємницької діяльності в розмірі 234062,09 грн.

19 січня 2012 року відповідач ОСОБА_15 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю (т.1 а.с.71-72). В позові зазначив, що автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є власністю їх сина ОСОБА_16 Не заперечуючи, що на праві спільної сумісної власності сторонам належать автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI білого кольору, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 83239 грн., автобус пасажирський 1VECO 35S, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 56000 грн., мікроавтобус пасажирський IVECO TURBO, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 28000 грн., автобус пасажирський РАФ 2203, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 вартістю 4000 грн., просить врахувати, що автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI білого кольору, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 83239 грн. використовується ним у підприємницькій діяльності, тому просить виділити зазначений автобус саме йому, а решту автомобілів виділити позивачу ОСОБА_6, стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію в сумі 2380,50 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автобусу пасажирського MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, на підставі довідки-рахунку серії КІМ №928764, виданої ТОВ «Авто-Трейд» 16 листопада 2011 року.

Розділено майно між ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Виділити у власність ОСОБА_6 наступне майно:

- автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року

випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 58534 грн.

- автобус пасажирський IVECO 35S, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер

НОМЕР_3 вартістю 56000 грн., всього майно загальною вартістю 114 534 грн.

Виділено у власність ОСОБА_5 наступне майно:

- автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI білого кольору, 1998 року

випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 83239 грн.

- мікроавтобус пасажирський IVECO TURBO, 1998 року випуску, державний

реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 28000 грн.

- автобус пасажирський РАФ 2203, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 вартістю

4000 грн., загальною вартістю 115 239 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості спільного сумісного майна в сумі 705 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16 звернулись до суду із апеляційними скаргами, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 в повному обсязі; ОСОБА_6, просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; ОСОБА_16 просить рішення суду першої інстанції скасувати, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER, державний номер НОМЕР_1.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_15 перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 листопада 1990 року, який 19 грудня 2011 року розірвано в судовому порядку (т. 2 а.с. 51).

В період шлюбу сторонами за спільні кошти були придбані:

- 10 липня 2010 року - автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

- 15 серпня 2011 року - автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI білого кольору, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

- 01 квітня 2008 року - автобус пасажирський IVECO 35S, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

- 27 листопада 2007 року - мікроавтобус пасажирський IVECO TURBO, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4.

- 30 жовтня 2002 року - автобус пасажирський РАФ 2203, державний реєстраційний номер НОМЕР_5.

Всі вищезазначені автомобілі були зареєстровані на ім'я відповідача ОСОБА_15, та є спільним сумісним майном подружжя.

Згідно роз'яснень п.п. 19, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

16 листопада 2011 року в період фактичного припинення шлюбних стосунків автобус пасажирський MERCEDES-BENZ SPRINTER жовтого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав подружжю ОСОБА_6 та ОСОБА_15 на праві спільної сумісної власності, через торгівельне підприємство ТОВ «Авто Трейд» був проданий відповідачем ОСОБА_15 іншому відповідачу по справі ОСОБА_16 за ціною 58534 грн.

При цьому будь-якої письмової згоди, на укладення зазначеного правочину щодо відчуження належного сторонам на праві спільної сумісної власності рухомого майна (автомобіля) позивачка ОСОБА_6, не давала а тому суд правомірно відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.65 СК України визнав його недійсним.

Транспортні засоби, що належать сторонам на праві спільної сумісної власності, а саме: автобус пасажирський IVECO 35S, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходяться у лише користуванні третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі довіреності 07.11.2011 року (т.1 а.с.82), мікроавтобус пасажирський IVECO TURBO, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18, на підставі довіреності від 08.04.2008 року (т.1 а.с.174), автобус пасажирський РАФ 2203, 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, у ОСОБА_13, ОСОБА_14 на підставі довіреності від 02.06.2009 року (т.1 а.с.178).

Таким чином, до складу спільного майна сторін, яке підлягає поділу, судом правомірно віднесено майно на загальну вартість 229 773 гривень, інших доказів щодо вартості майна сторонами суду першої інстанції не надавалось.

Суд правомірно з урахуванням всіх обставин справи та інтересів сторін та позовних вимог вірно розподілив майно між сторонами по Ѕ, у вказаному ним порядку.

Окрім цього суд вірно послався, що згідно ч. 2 ст. 62 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, інші доходи, одержані одним із подружжя. Згідно положень ст. 57, 61 Сімейного кодексу України та ст. 52 ЦК України інший з подружжя має право на частку одержаних доходів від підприємницької діяльності іншого подружжя.

При вирішенні питання щодо стягнення частини доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_15 суд першої інстанції правильно вказав, що надані Запорізькою обласною дирекцією ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_15 за період з 01.01.2009 року по 01.12.2011 року, свідчать лише про рух коштів на рахунку відповідача, а не про отриманий ним дохід приватного підприємця (т. 1 а.с. 126-149).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів.

Позивачем ОСОБА_6 не надано доказів щодо наявності і розміру доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_15, не надано доказів, що доходи (за їх наявності) були витрачені не на інтереси сім'ї. Клопотань щодо витребування доказів з податкової інспекції чи необхідності проведення бухгалтерської експертизи в цій частині позивачкою ОСОБА_6 не заявлялись.

Доводи апеляційних скарг зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються на тих же доводах на які посилались апелянти в суді першої інстанції як на підстави своїх вимог, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

За таких обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовів. Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах, а тому рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: