ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 809/611/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представника позивача - Деренько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у сумі 468,64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 468,64 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 468,64 грн. за грудень місяць 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду відповідач був належним чином повідомлений, тобто у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21).

Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

За таких обставин, суд вбачає за можливе розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи за відсутності відповідача.

Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 25.05.2005 року зареєстрований Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (а.с.16) та відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

У відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, шляхом подачі розрахунку суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року, самостійно визначив суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягала сплаті до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі за вказаний період, у розмірі 468,64 грн. (а.с.9-10).

Згідно абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до вимог частини 12 статті 9 вказаного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Однак, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем, у порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», самостійно визначену суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не сплачено.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума єдиного внеску у розмірі 468,64 грн. є недоїмкою відповідача, яка ним не сплачена, що підтверджується наявною у матеріалах справи карткою особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 01.01.2013 року по 04.03.2013 року (а.с.23).

Таким чином, станом на 05.03.2013 року, за відповідачем залишається непогашеною заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 468,64 грн. Доказів її сплати відповідач суду не представив.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 64 коп. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 06.03.2013 року.