Справа №784/604/13 27.02.2013 27.02.2013 27.02.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадженння №22Ц- 784/834/2013 р. Головуюча першої інстанції: Притуляк І.О.

Категорія-05 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 р., лютого місяця, 27 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Довжук Т.С..

із секретарем

судового засідання: Дубовою К.В.

з участю:

позивачки - ОСОБА_4

відповідачки - ОСОБА_2

представника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.12.2012 р., у справі за

позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зміну розміри частки домоволодіння та виділення її в натурі,

В С Т А Н О В И Л А:

13.12.2011 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зміну розміри частки домоволодіння та виділення її в натурі.

Позивачка зазначала, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2007 р. визнано її право на 42/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1.

Частки відповідачів відповідно складають: ОСОБА_6 30/100, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 28/100.

Посилаючись на навність спору щодо користування окремими підсобними спорудами, які входять до складу домоволодіння, позивачка просила про їх виділ в натурі та затвердження нового розміру її частки.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.12.2012 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на те, що судом неналежним чином оцінені докази та невірно застосовано норми матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 364 ЦПК України співвласник має право на виділ частки в натурі у спільному майні, якщо така частка є подільною та відповідно до положень ст. 183 ЦК може бути виділена без втрати її цільового призначення.

Якщо виділ є неможливим, то співвласник, який бажає виділу має право за його згодою на одержання грошової компенсації.

В іншому випадку вирішення спору може відбуватися шляхом припинення права на частку у спільному майні, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння та користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 р., ухваленою у відповідності з правилами п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, для припинення права особи на частку у спільному майні потрібно встановити будь-яку з обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Рішення суду про припинення права на частку може бути ухвалене лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідачі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, де частка позивачки складає 42/100, а відповідачів відповідно 30/100 та по 14/100.

Позивачка бажає реального виділу у її особисту власність частин домоволодіння і зокрема передачі у її власність туалету, вигрібної ями та колодязя з лічильниками, що тягне збільшення її частки, новий розмір якої має бути визначено судом.

Зазначені підсобні споруди перебувають у спільній частковій власності та розміщені на земельних ділянках спільного користування та на земельній ділянці, яка виділена попереднім рішенням суду ОСОБА_8.

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи дав належну юридичну оцінку наданим доказам і з врахуванням попереднього рішення Заводського районного суду від 25.01.2011 р. та висновку судової будівельно-технічної експертизи прийшов правильного висновку про відсутність підстав для виділу частки, передбачених ст. 364 ЦК України.

При цьому, судом правильно враховано, що об'єкти, які позивач бажає виділити перебувають у спільній частковій власності та є неподільними, розміщені на земельних ділянках спільного користування та на земельній ділянці, яка виділена попереднім рішенням суду ОСОБА_8., а вимог про отримання грошової компенсації чи припинення права на частку сторони не заявляли.

З врахуванням такого висновку судом постановлене законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що кожен з відповідачів побудував свої альтернативні споруди крім тих, які бажає виділити позивачка не заслуговують на увагу, оскільки передача об'єктів, які є спільною частковою власністю у власність одного із співвласників, незалежно від наявності у них інших альтернативних складових об'єкту права власності, має відбуватися за правилами статей 364, 365, 366 ЦК України, тобто або з наданням грошової компенсації, або шляхом припинення права на частку.

При цьому про такий спосіб вирішення спору позивач не заявляла.

До того ж, в матеріалах справи немає доказів того, що альтернативні об'єкти влаштовано з дотриманням будівельних та санітарних норм.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду з цього питання, які підтверджені належними доказами та не викликають сумнівів щодо їх достовірності.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.12.2012 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук