КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2013 р. Справа№ 5011-34/4717-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Кравчук О.І.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року (суддя: Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-
виробниче підприємство "Полтавабіопродукт -
Полтавський консервний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного
договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Філії «ПРУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач) про визнання недійсним кредитного договору.
Ухвалою суду від 07.04.2011року замінено первісного відповідача філію "ПРУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит" належним відповідачем Полтавською філією Товариства з обмежено відповідальністю "Укрпромбанк".
Ухвалою суду від 07.02.2012 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк"(далі -ПАТ "Дельта банк").
22 березня 2012 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, а саме про визнання недійсними Кредитного та Іпотечного договорів, а також додаткові договорів №1 від 07.05.2008, №2 від 07.11.2011, №3 від 24.09.2008 та договору №1 від 24.09.2008 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, укладені між Товариством та ТОВ "Укрпромбанк".
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2012 року матеріали справи направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 замінено первісного відповідача - Полтавську філію "Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" на належного -Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк"(далі -ТОВ "Укрпромбанк" або відповідач).
Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 5011-34/4717-2012 від 16.01.2013 року в позові відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 16.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 04.03.2013 року.
27 лютого 2013 року, через відділ документального забезпечення КАГС, на виконання ухвали суду від 18.02.2013 року, від представника позивача надійшли докази направлення апеляційної скарги з додатками третій особі.
В судове засідання 04.03.2013 року представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про отримання копій ухвал, які надійшли на адресу суду.
Колегія судів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідача, оскільки неявка зазначених представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду в повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
7 листопада 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод» (Позичальник) укладено Кредитний договір про надання кредиту еквівалентом 237 624 доларів США, валюта ліміту кредитування -долари США.
Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за Кредитом.
Умовами Кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються і сплачуються у валюті видачі Кредиту.
7 листопада 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод» укладено Іпотечний договір.
Кредитний та Іпотечний договори підписані з боку позивача генеральним директором Кобанець Іваном Михайловичем.
Доводи апелянта, що генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод» Кобанець І.М. не мав повноважень на укладання та підписання оспорюваних договорів від імені позивача, оскільки не було відповідного рішення загальних зборів учасників товариства, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до протоколу № 6 Загальних зборів позивача від 31.10.2007 року одноголосно вирішено надати повноваження генеральному директору позивача Кобанцю І.М. на підписання від імені Товариства договорів кредиту, застави, страхування та інших необхідних документів, на умовах, запропонованих банком.
Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно з частиною 1 статті 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
В матеріалах справи містяться банківські виписки, відповідно до яких ТОВ "Укрпромбанк" надав, на підставі поданих позивачем заяв, останньому кредит, а позивачем, з метою виконання спірного кредитного договору та додаткових угод, проводилось повернення відповідних кредитних коштів та сплата процентів, що свідчить про факт виконання сторонами кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що оспорювані договори, після їх підписання, були схвалені зі сторони Товариства шляхом прийняття їх до виконання.
Частина 1 статті 215 ЦК України передбачає підстави для визнання недійсними договорів, які були укладені з недодержанням вимог, зокрема і частини 2 статті 203 ЦК України, саме на момент вчинення такого договору.
Відповідно до положень Статуту Товариства затвердженню підлягають вже укладені (вчинені) договори.
На підставі вищевикладеного, доводи апелянта, що оспорювані договори не затверджено зборами Учасників, взв»язку з чим є недійсними, колегією суддів не приймаються.
Твердження апелянта, що видача банками кредитів та сплата процентів за їх користування в іноземній валюті, без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України, є порушенням валютного законодавства та підставою для визнання недійсним кредитного договору, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.
Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно зі статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Закон України "Про банки і банківську діяльність" визначає операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Основним законодавчим актом, який регулював правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, на момент укладання оспорюваних договорів, був Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93.
Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).
Місцевим господарським судом встановлено, що на момент укладання оспорюваних договорів законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті, як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.
Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі -Положення), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету, а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України"(пункти 1.1, 1.2 Положення).
Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Виходячи з наведеного, укладання Кредитного договору в іноземній валюті не суперечило вимогам діючого на той час законодавства, а отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що посилання позивача на вказану обставину не може бути підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Полтавабіопродукт - Полтавський консервний завод» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року по справі № 5011-34/4717-2012 - без змін.
Справу № 5011-34/4717-2012 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Дикунська С.Я.
Повний текст постанови складено 06.03.2013 року.