РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 2-0107/238/2012Головуючий суду першої інстанції:Гоцкалюк В.Д.

№ провадження: 22-ц/190/1080/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О.

"18" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Кузнєцової О.О.

Суддів:Берещанської І.І. Новікова Р.В.

При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виділ частки житлового будинку, що є об'єктом права спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.09.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом та за остаточно уточненими вимогами просила виділити належні ОСОБА_6 48/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме - у житловому будинку літ. "А" - житлову кімнату 2-1 площею 13,8 м2 та кухню 2-2 площею 8,6 м2, визнати за нею право власності на виділену частку будинку, припинивши право спільної часткової власності із іншими співвласниками та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до існуючого порядку землекористування.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.09.2012 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам у справі. Зокрема, як зазначає апелянт, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову через наявність у складі домоволодіння об'єктів самочинного будівництва, не врахувавши при цьому того, що вказані об'єкти не є предметом позову та не враховані експертом при визначенні варіантів виділу часток.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, оглянувши надані представником позивачки оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню у частині відмови у позові про виділ частки житлового будинку з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову з наступних правових підстав.

Відмовляючи ОСОБА_6 у позові про виділ частки житлового будинку, що є об'єктом права спільної часткової власності, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених нею вимог та відсутності правових підстав для виділу у власність належної їй частки, оскільки будинок має прибудови, що є об'єктами самочинного будівництва, які із житловим будинком складають єдине ціле.

Проте з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки до них суд дійшов всупереч норм матеріального права та матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 за свідоцтвами про право на спадщину за законом від 24.01.2007 року є власницею 24/100 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних побудов по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_12 і 24/100 часток вказаного житлового будинку після смерті ОСОБА_13 (а.с. 10-14), що в цілому складає 48/100 часток житлового будинку.

За повідомленням БТІ іншими співвласниками житлового будинку є ОСОБА_7 - 26/100 часток і ОСОБА_8 - 26/100 часток (а.с. 22).

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується і розпоряджується своєю власністю на власний розсуд та, якщо власність є спільною частковою, за приписами ст. 364 ЦК України має право на виділ в натурі належної йому частки за умови, що такий виділ допускається згідно з законом та є можливим без зміни її цільового призначення.

За роз'ясненнями, що надані у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що у спільній частковій власності, судам належить мати на увазі, що кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що предметом виділу може бути лише частка житлового будинку, право власності на який набуто у встановленому законом порядку; самочинно збудовані та добудовані об'єкти за приписами ст. 376 ЦК України не є об'єктом права власності, а тому не можуть бути й предметом поділу між співвласниками.

Між тим, суд не звернув уваги на те, що позивачка у позові не ставить питання про виділ на її користь самочинно збудованих прибудов до житлового будинку та ці прибудови не враховані при проведенні будівельно-технічної експертизи від 04.09.2012 року (а.с. 47-125).

За висновком експертизи № 53 від 04.09.2012 року виділ належної ОСОБА_6. частки зі складу спільного часткового майна є можливим згідно із законом та з технічної точки зору без врахування об'єктів самочинного будівництва, і не потребує будь-яких переобладнань, а з врахуванням знесених нею надвірних будівель грошова компенсація зменшення у зв'язку з цим належної їй частки не вимагається.

З врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності скасування судового рішення в цій частині із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відмовляючи у позові про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції правильно виходив з необґрунтованості заявлених вимог.

У позовній заяві ОСОБА_6 просила визначити порядок користування земельною ділянкою за фактичним землекористуванням.

Між тим, за договором від 24.03.1954 року у безстрокове користування під будівництво індивідуального житлового будинку по вул. АДРЕСА_1 було надано земельну ділянку площею 560 м2 (а.с. 99-100).

За схематичним планом БТІ технічного паспорту на житловий будинок площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 зазначена у 587 м2 (а.с. 15-18), що підтверджено при проведенні експертизи та виходячи із цієї площі визначений варіант користування нею.

Будь-яких безумовних допустимих доказів щодо правомірності користування земельною ділянкою площею у 587 м2, визначення меж земельної ділянки площею 560 м2 або 587 м2 в натурі позивачка на виконання приписів ч. 3 ст. 10, ч. 3 ст. 60 ЦПК України суду не надала, представник позивачки у суді апеляційної інстанції зазначила про відсутність таких доказів, а відтак у суду немає правових підстав для задоволення позову у цій частині.

Таким чином, колегія суддів дійшовши висновку про обґрунтованість апеляційної скарги у частині вирішення спору щодо виділу частки житлового будинку, вважає за необхідне у цій частині рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову, а решті рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.09.2012 року скасувати у частині відмови у позові про виділ частки житлового будинку, що є об'єктом спільної часткової власності.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити. Виділити у власність ОСОБА_6 на належні їй 48/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у житловому будинку літ. "А" приміщення: житлову кімнату 2-1 площею 13,8 м2, та кухню - 2-2 площею 8,6 м,, що відповідає 33/100 часткам, припинивши її право на частку у спільній частковій власності на будинок по АДРЕСА_1.

В решті рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.09.2012 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.