Справа № 22-ц-6367/12 Головуючий у І інстанції Криворучко І.В.

Провадження № 22-ц/780/169/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.

Категорія 4 05.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

04 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Воробйової Н.С.,

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, державної інспекції сільського господарства України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року в справі за позовом Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, державної інспекції сільського господарства України до Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження Бориспільської РДА, недійсними державних актів на право власності на землю, повернення земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року до районного суду звернувся Дніпровський екологічний прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, державної інспекції сільського господарства України з вказаним позовом, яким просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА від 22.01.2010р. №118 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00576 га та її передачі у власність гр.ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №436413, 436414, ЯИ 436416 видані ОСОБА_2, зареєстровані Державним земельним кадастром 22.04.201р. за № 011093801495, № 011093801496, № 011093801497; визнати недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯК №285670, ЯК № 285671, ЯК 285672 видані ОСОБА_3, зареєстровані Державним земельним кадастром 30.08.2011р. за №322088001003005, №322088001003006, №322088001003007; повернути земельні ділянки загальною площею 1,0057 га, ринкова вартість якої складає 492777 гривень, що розташовані в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району з кадастровими номерами, до власності держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації.

Дніпровський екологічний прокурор обґрунтовував свої позовні вимоги посилаючись на те, що розпорядженням Бориспільської РДА від 22.01.2010 року №118 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0057га. у власність гр.ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту.

Цим же розпорядженням вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та зобов"язано Бориспільський районний відділ СВП "Київський обласний реєстраційний центр" ДП "Центр державного земельного кадастру" зареєструвати його у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 450522, ЯИ № 450526 зареєстровані Державним земельним кадастром 18.03.2010р.

На думку прокурора, передана у власність ОСОБА_2 земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та не можуть передаватись у власність громадянам.

Належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду прокурор обґрунтував тим, що згідно висновку Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 22.03.2012 року земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради в Бориспільському районі Київської області, надані ОСОБА_2 (державні акти серії ЯИ № 450522, ЯИ № 450526) знаходяться в прибережній захисній смузі Канівського водосховища та частково на водній акваторії.

Також, прокурор вважає, що віднесення земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_2 до земель водного фонду підтверджується схемами розташування земельних ділянок, що містяться у проекті відведення, який на замовлення відповідача розроблявся ПП "Земля 2009". Із зазначеної схеми вбачається, що земельні ділянки перебувають в межах земель водного фонду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року в задоволенні позову Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, державної інспекції сільського господарства України відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 22.10.2010р. №118 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0057 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно цього ж розпорядженням, вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та зобов'язано ПП "Земля 2009" виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку, а Бориспільський районний відділ СВП "Київський обласний реєстраційний центр" ДП "Центр державного земельного кадастру" зобов"язано зареєструвати його у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельну ділянку ЯИ № 450522, ЯИ № 450526 зареєстровані Державним земельним кадастром 18.03.2010р.

Земельну ділянку площею 0,5729 га (державний акт ЯИ №450526) було розділено на три окремі земельні ділянки та видано три державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ЯИ №436413 площею 0,2538 га, ЯИ №436414 площею 0,0764 га, ЯИ № 436416 площею 0,2427 га.

ОСОБА_2 02 червня 2011р. відчужила на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,4328 га (державний акт ЯИ №450522).

ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку було розділено на три окремі земельні ділянки згідно кадастрових планів та виготовлено три державні акти на право власності на земельні ділянки ЯК №285670 площею 0,0804 га, ЯК №285671 площею 0,1561 га, ЯК №285672 площею 0,1963 га.

При цьому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2011р. (зареєстрований в реєстрі за №4008) земельну ділянку площею 0,0804 га відчужива ОСОБА_4 (державний акт №285670) .

Також, 05.10.2011р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1963 га (державний акт ЯК № 285672).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно керувався ч.1 ст.3 ЦПК України та виходив з того, що заявляючи свої позовні вимоги прокурор звертається до суду в інтересах Держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та державної інспекції сільського господарства України, однак при цьому не зазначив яке саме право цих юридичних осіб було порушено, не було встановлено і в судовому засіданні будь-яке право осіб на спірні земельні ділянки, в інтересах яких подано позов прокурором, яке було б порушено.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно п. б ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Частинами 5-6 ст.87 Водного Кодексу (ВК) України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно до п.п.1,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Таким чином, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду. Законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Віднесення спірних земельних ділянок до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням ст.60 ЦПК України.

Позивачем не подано відповідного проекту та доказів виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг в частині знаходження спірних земельних ділянок.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Н.С.Воробйова

Судді: Р.В.Березовенко

С.М.Верланов