КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4893/11 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко І.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М..
У Х В А Л А
Іменем України
26 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 13.05.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 13.05.2011 позов задоволено: визнано дії управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі по відмові здійснити перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_2, у відповідності до ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15.09.2010 неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної компенсації за втрату годувальника ОСОБА_3 відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком для визначення якої підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі на відповідний місяць починаючи з 15.09.2010.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дружиною померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською Катастрофою, а також є непрацюючою пенсіонеркою.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та статтею 1 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., а статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Зміст положень зазначених Законів України Про Державний бюджет на відповідний рік та Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» свідчить про відсутність у вищевказаний період будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з метою реалізації ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої, в свою чергу, у зазначений період не зупинялась.
При цьому, розрахунок зазначеного підвищення до пенсії відповідачем здійснено не згідно ст. 52 Закону № 796, а згідно постанов Кабінету Міністрів України.
В свою чергу, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на вищезазначені постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначеного підвищення до пенсії порівняно з правами, встановленими ст. 52 Закону № 796, а тому застосуванню підлягає саме остання.
Отже, у вищевказаний період позивач мала право на компенсацію в разі втрати годувальника відповідно до ст. 52 Закону № 796, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 13.05.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.