ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.09.08 р.                                                                                                    Справа № 37/132пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”,   м. Донецьк, ідентифікаційний код 20366602

до Відповідача: Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”  м. Донецьк, ідентифікаційний код 31476779

про: витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю:

представника Позивача - Салазський О. С.(за довіреністю б/н від 05.05.08 р.);      

представника Відповідача – Гольдарб К. Ю. (за довіреністю б/н від 11.04.08р.)

у судових засіданнях 29.07.2008р., 12.08.2008р. та 21.08.2008р. без процесуального статусу учасника справи був присутній розпорядник майна Відповідача – Полівода Д.В.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

                                                            

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 29.07.2008р. на 12.08.2008р., з 12.08.2008р. на 21.08.2008р., з 21.08.2008р. на 11.09.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькавтотранс”   м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”  м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання за ним права  власності на будівлю складу агрегатів з боксами літ.І-1, загальною площею 430,6 кв.м., розташовану за адресою: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12 та витребування цього майна з чужого незаконного володіння Відповідача.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що згідно положень Статуту Відповідача спірне майно є власністю Позивача та може бути відчужене лише за його згодою як засновника; листом від 28.05.2008р. № 29/х Відповідач повідомив Позивача про намір здійснити відчуження спірного майна з метою погашення кредиторської заборгованості, на яке Позивач листом від 09.06.2008р. повідомив про відсутність повноважень для здійснення такого продажу та необхідність повернення майна власнику.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надає Статут Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”; технічний паспорт спірного майна; наказ Донецького регіонального відділення ФДМУ № 3944 від 10.05.1995р. про перетворення державного підприємства „Донецькавтотранс” у відкрите акціонерне товариство в процесі його приватизації; свідоцтво про власність від 21.05.1997р.; акт передачі державного майна до статутного фонду ВАТ „Донецькавтотранс” від 25.05.1998р.; наказ №7 від 26.02.2001 року „Про створення дочірніх підприємств”; лист Відповідача від 28.05.2008р. № 29/х; лист Позивача від 09.06.2008 року.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує посиланням на ст.41 Конституції України, ст.ст. 319, 386, 387, 392, 399 Цивільного кодексу України ст.136 Господарського кодексу України.

Поясненнями б/н та б/д, зареєстрованими канцелярією суду 21.08.2008р. (а.с.а.с.96,97), Позивачем було додаткового зазначено про порушення приписів ст. 41 Закону України „Про господарські товариства” під час створення Відповідача та відсутність прийнятого належним органом – загальними зборами акціонерів Позивача – рішення про передачу спірного майна Відповідачу.

Крім того, на виконання вимог ухвал суду від  15.07.2008р. та від 12.08.2008р. Позивачем були надані додаткові документи  для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53, 55-68, 98-114).  

Відповідач надав відзив від 28.07.2008 року (а.с.а.с.50, 51), в якому зазначив, що не оспорює право власності на спірне нерухоме майно закріплене за Позивачем, однак, у зв’язку з тим, що для здійснення господарської діяльності ДП „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” ВАТ „Донецькавтотранс” вкрай необхідне спірне нерухоме майно, Відповідач заперечує проти задоволення позову.

Поясненнями б/н та б/д, зареєстрованими канцелярією суду 08.08.2008р. (а.с.а.с.77, 78), Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2008р. повідомив, що рішення про продаж спірного майна були прийнято ним помилково через відсутність правоустановчих документів, та визнав вимоги в частині визнання права власності на спірне майно.

Поясненнями б/н та б/д, зареєстрованими канцелярією суду 01.09.2008р., Відповідач погодився із аргументами Позивача щодо прийняття рішення про передачу спірного майна Відповідачу некомпетентним органом – правлінням замість загальних зборів акціонерів, але зазначив, що спірне майно відповідно до Статуту Відповідача закріплене за ним на праві оперативного управління та повного господарського відання, та повідомив про відсутність будь-яких інших додаткових доказів і необхідність розгляду спору за наявними матеріалами.

Крім того на виконання вимог ухвал суду від 15.07.2008р. та від 29.07.2008р. Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.34, 79-85, 88)

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.1995р. наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України №3944 державне підприємство „Донецькавтотранс” було перетворене у Відкрите акціонерне товариство „Донецькавтотранс”.

21.06.1997р. начальником Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України видано свідоцтво про власність ВАТ „Донецькавтотранс”.

13.03.1997р. розпорядженням Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів № 312р зареєстровано Статут ВАТ „Донецькавтотранс”, відповідно до п.1.1. якого Позивач утворений внаслідок перетворення державного підприємства „Донецькавтотранс”.

В процесі приватизації державного майна до статутного фонду ВАТ „Донецькавтотранс” Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України були передані об’єкти нерухомості, в тому числі будівля складу агрегатів з боксами, літ. І-1, загальною площею 430,6 кв.м., розташована за адресою: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана,12 (далі – спірне майно), про що 25.05.1998р. був складаний акт передачі державного майна до статутного фонду.

16.04.1999р. відбулися загальні збори акціонерів ВАТ „Донецькавтотранс”, за результатами яких прийняті наступні рішення:

- затверджено звіт правління  Товариства про результати фінансово-господарської діяльності за 1998р. і основні напрями діяльності Товариства на 1999р., робота правління визнана задовільною;

- затверджено звіт ревізійної комісії про діяльність у звітній період та визнано роботу за 1998р. задовільною;

-  затверджено річний баланс Товариства за 1998р.;

- затверджено використання коштів структурними підрозділами та направлено кошти очікуваних прибутків на погашення збитків минулих років;

- звільнено Шестакова Н.Ф. від обов’язків голови ревізійної комісії та виведено його з її складу;

- головою ревізійної комісії обрати Євтюшина Е.С.;

- виведено Ретинського Ю.Д. із складу наглядової ради;

- обрано Ревякіна О.Г. членом наглядової ради;

- затверджені зміни та доповнення до Статут Товариства (п.2.2., 7.3, 7.3.3., 8.2.2., 8.2.6., 8.5.2.)

22.02.2001р. відбулося засідання правління  ВАТ „Донецькавтотранс”, за результатами якого, оформленого протоколом №2, прийняті наступні рішення:

- створити базі існуючих структурних підрозділів Товариства дочірніх підприємств (у тому числі – Відповідача)  як їх правонаступників та передачі до статутних фондів раніше закріплене майно у вигляді довгострокових фінансових інвестицій за розподільчим балансом за всіма активами та пасивами на правах оперативного управління і повного господарського відання станом на 01.01.2001р.;

- дозволити СБК відповідно до діючого законодавства здійснити  відчуження інвентарних об’єктів бази відпочинку „Автомобіліст”;

- дозволити директорам дочірніх підприємств та структурних підрозділів реалізовувати і списувати рухомий склад (визначені транспортні засоби) відповідно до діючого законодавства;

- ВАТ „Донецькавтотранс” виступити засновником ТОВ „Люкс-сервіс” та передати певне майно у якості внеску до статутного фонду;

- надати шефську матеріальну допомогу для укріплення УДАІ УМС України в Донецькій області у розмірі 5036 гривень;

- надати ТОВ „Донтрансінвест” зворотну фінансову допомогу у розмірі 12000 гривень для придбання автомашин строком на 3 місяці;

- дозволити ДП „Донецьке АТП 11404” оформити кредит та визначити його забезпечення у вигляді застави автотранспорту;

- затвердити кошторис витрат на утримання дирекції Товариства на 2001 рік;

- затвердити фінансові плани Товариства, структурних підрозділів та дочірніх підприємств на 2001 рік.

26.02.2001р. на підставі згаданих рішень загальних зборів акціонерів від 16.04.1999р. та постанови правління від 22.02.2001р. головою правління прийнятий наказ № 7 про створення дочірніх підприємств (у тому числі – Відповідача) на базі відповідних структурних підрозділів з правонаступництвом таких підприємств за цими підрозділами, передачу до статутних фондів дочірніх підприємств майна до статутних фондів та признання директорів підприємств.

25.04.2001р. рішенням виконавчого комітету Будьонівської районної ради м. Донецька № 222 зареєстрований статут Відповідача, згідно п.п.1.1., 1.2. якого  Дочірнє підприємство „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” створено у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Донецькавтотранс” від 16.04.1999р. та є правонаступником структурного підрозділу Донецького АТП 11462.

Як встановлено п. 4.4. Статуту Відповідача (а.с.11) майно підприємство, передане засновником (Позивачем), є власністю засновника і закріплено за підприємством на праві оперативного управління і повного господарського відання. Продаж основних фондів підприємства чи безвідплатна передача майна підприємства здійснюється з дозволу засновника.

28.05.2008р. на адресу ВАТ „Донецькавтотранс” надійшов лист Відповідача з повідомленням про те, що з метою здійснення розрахунків з кредиторами Дочірнього підприємства, останнім прийняте рішення про продаж будівлі складу агрегатів з боксами літ. І-1, загальною площею 430,6 кв.м., розташовану за адресою: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана,12.

Листом №б/н від 09.06.2008р. Позивач повідомив про можливість продажу спірного майна виключно за його згодою та про відсутність такої згоди, а також вказав про необхідність повернення спірного майна власнику.  

У зв’язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”  м. Донецьк із розглядуваним позовом.

Позиція Відповідача стосовно заявлених вимог викладена у відзиві від 28.07.2008р. та письмових поясненнях, зареєстрованих канцелярією суду 08.08.2008р. та 01.09.2008р. відповідно.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

В  контексті приписів ст. 58 Конституції України, що закріпляють загальне правило про заборону ретроспективної дії законів та інших нормативних актів у часі, яке (правило) за змістом  абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 може розповсюджуватися і на юридичних осіб, суд оцінює обставини справи в контексті положень законодавства, діючого на момент виникнення відповідних обставин (вчинення відповідних дій, прийняття рішень тощо).

Виходячи із змісту наказу Донецького РВ ФДМ України №3944 від 10.08.1995р. (а.с.24), свідоцтва про власність від 21.05.1997р. (а.с.25), акту передачі державного майна до статутного фонду (а.с.а.с. 26-42),  п. п.1.1., 3.5. Статуту Позивача (а.с.а.с.98-102), п. 4.4. Статуту Відповідача  (а.с.а.с. 8-17) Позивач як правонаступник державного підприємства є власником спірного майна згідно  ч. 2 ст. 10 та ч.7 ст. 35 Закону України „Про підприємства в Україні”.

Вказаний висновок суду підтверджується також і технічним паспортом спірного майна, виготовленим станом на 20.05.2008р. (а.с. 19) та визнається Відповідачем.

Водночас, з огляду на положення п. 4.4. Статуту Відповідача та пояснень сторін спірне майно фактично перебуває у володіння Відповідача.

З урахуванням викладеного суд вважає Позивача таким, що правомірно у розумінні ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України набув право власності на спірне майно. При цьому доказів наявності підстав, передбачених ст. 346 Цивільного кодексу України для припинення зазначеного права власності, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції  про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права”.

Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 загаданої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі – юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов’язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невід’ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Вказані положення Основного закону України та міжнародного права  знайшли подальшу деталізацію в ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з положень Глави 29 Цивільного кодексу України права власника можуть бути захищені зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) та визнання права власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Відносно вимог Позивача про визнання права власності на спірне майно суд зазначає наступне.

За змістом ст. 392 Цивільного кодексу України, а також виходячи із загальних положень ст. 15 цього кодексу та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для застосування відповідного способу судового захисту (крім наявності самого права, що захищається) є, зокрема, факт його порушення (невизнання або оспорювання).

У світлі викладеного суд розцінює лист Відповідача  від 28.05.2008р. № 29/х (а.с. 47) як доказ наявності факту порушення права власності Позивача, оскільки зміст такого листа вказує на прийняте рішення Відповідачем з розпорядження (шляхом продажу) спірним майном, що, за змістом ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України віднесено до повноважень власника.

Відтак, з огляду на наведені вище висновки суду щодо приналежності спірного майна Позивачеві на праві власності, позиція Відповідача щодо привласнення всупереч п.4.4. свого Статуту повноважень  Позивача з розпорядження спірним майном, є підставою для захисту права Позивача щодо спірного майна шляхом його (права) визнання.

Поряд із цим судом враховується наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Приймаючи до уваги, що наявність права власності Позивача на спірне майно підтверджується наявними в матеріалах справи належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, суд приймає визнання позову в частині вимог про визнання права власності як таке, що не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

За вказаних обставин, визнання позовних вимог у відповідній частині за змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України є підставою для прийняття рішення про задоволення вимог щодо визнання права власності на спірне майно за Позивачем.

Відносно вимог Позивача про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння Відповідача суд зазначає наступне.

За змістом  ст. 387 Цивільного кодексу України необхідною умовою застосування відповідного способу судового захисту є факт набуття майна особою (відповідачем) незаконно, без відповідної правової підстави.

Враховуючи спосіб набуття спірного майна Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” – внесення Позивачем під час створення до статутного фонду на праві повного господарського відання і оперативного управління (п.п. 4.1., 4.4. Статуту Відповідача) – оцінка законності набуття має здійснюватися судом в контексті приписів законодавства, що регламентують порядок створення дочірніх підприємств акціонерних товариств.

Виходячи із змісту ч.1 ст. 5 Закону України „Про підприємства в Україні” та ч. 3 ст. 6 Закону України „Про власність”  (діяли на момент створення Відповідача) загальною підставою для створення підприємства є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, підприємства засновника, організації або трудового колективу.

Відповідно до п.е) ч. 5 ст. 41 Закону України „Про господарські товариства” створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів, що у світлі наведених вище положень Законів України „Про підприємства в Україні” та „Про власність” персоніфікує орган засновника-акціонерного товариства, управнений приймати рішення про створення дочірнього підприємства.

При цьому, загальний порядок створення підприємства, яке (створення)  відповідно до ст. 6 Закону України „Про підприємства в Україні” вважається завершеним з дня державної реєстрації, встановлювався Законом України „Про підприємництво”. З огляду на те, що згідно ст. 8 Закону України „Про підприємництво” державна реєстрація потребує, серед іншого, і наявності документів про сплату засновником внеску до статутного фонду створюваного підприємства, суд дійшов висновку, що визначення та передача такого майна є складовими частинами процедури створення дочірнього підприємства.

Втім, як встановлено судом, загальними безпосередньо зборами акціонерів, що відбулися 16.04.1999р., на які міститься посилання у Статуті Відповідача, не приймалося рішення ані про ліквідацію структурного підрозділу, на базі якого було утворено Відповідача, ані про створення Відповідача, у тому числі – і про передачу до його статутного фонду спірного майна у якості складової частини внеску.

Таке рішення було сформульовано лише   в постанові правління Позивача від 22.02.2001р. (протокол № 2), та виданого на його підставі наказу голови правління №7 від 26.02.2001р. Виходячи із змісту п. 8.4.2. Статуту Позивача в редакції, діючий на момент прийняття зазначених рішень (а.с. 101), питання щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій та представництв було віднесено до компетенції правління Позивача.

Між тим, з моменту набрання чинності Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про господарські товариства” від 23.12.1997р. № 769/97-ВР (28.01.1998р.) і до цього часу (а, відтак, - і на момент прийняття правління та головою правління зазначених постанови та наказу) повноваження із створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємства, філій та представництв віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, які (повноваження) не можуть бути передані іншим органам товариства.

Суд звертає увагу, що згідно із п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 23.12.1997р. № 769/97-ВР господарські товариства мали у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести установчі документи у відповідність із цим Законом.

Таким чином, з моменту набуття чинності Законом України від 23.12.1997р. № 769/97-ВР правління Позивача не могло здійснювати повноваження із створення, реорганізації та ліквідації філій, представництв і дочірніх підприємств.

Невідповідність п. 8.4.2. Статуту Позивача в редакції, діючий на момент прийняття правлінням рішення про створення Відповідача на базі відповідного структурного підрозділу, імперативним приписам Закону унеможливлює застосування судом відповідних положень Статуту Позивача  у світлі принципу законності, встановленого п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, та положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного та приписів ст. 29 ЦК УРСР, які визначають здійснення дієздатності юридичною особою через органи, що діють в межах прав, наданих законом, та з огляду на відсутність рішення компетентного та єдиного уповноваженого формулювати волевиявлення щодо створення дочірніх підприємств відкритого акціонерного товариства органу  – загальних зборів акціонерів Позивача – про створення Відповідача, суд має всі підстави для висновку про незаконність набуття Відповідачем в силу свого створення спірного майна.

За таких обставин, Позивач управнений відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України вимагати витребування цього майна.

Таким чином, позовні вимоги Позивача є адекватними наявному порушенню його прав, підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами, відповідають встановленим діючим законодавством способам судового захисту та критеріям ефективності такого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., а отже – підлягають задоволенню у повному обсягу.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”,   м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”  м. Донецьк  задовольнити повністю.

2. Визнати за Відкритим акціонерним товариством „Донецькавтотранс” (83000,  м. Донецьк , пр. Ілліча, б.3, ідентифікаційний код 2036660) право  власності на будівлю складу агрегатів з боксами літ.І-1, загальною площею 430,6 кв.м., розташовану за адресою: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12

3. Витребування з чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”  м. Донецьк  (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12, ідентифікаційний код 31476779) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” (83000,  м. Донецьк , пр. Ілліча, б.3, ідентифікаційний код 2036660) будівлю складу агрегатів з боксами літ.І-1, загальною площею 430,6 кв.м., розташовану за адресою: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецьке автотранспортне підприємство 11462” Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”  (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12, ідентифікаційний код 31476779) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” (83000,  м. Донецьк , пр. Ілліча, б.3, ідентифікаційний код 2036660)витрати по сплаті державного мита у сумі 204 грн. 00 коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 11.09.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення  підписано 11.09.2008р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

          

               Суддя