Справа № 1301/1-6/11 Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л.М.
Провадження № 11/783/219/13 Доповідач : Гаврилов В. М.
Категорія: ч.3 ст.187 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Гаврилова В.М.
суддів: Партики І.В., Грищука В.О.
з участю прокурора: Сворень І.А.
представника потерпілої: ОСОБА_1
захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Демідова Р.В., який приймав участь в суді першої інстанції, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2012 року,
В С Т А Н О В И В :
Цим вироком: 1. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народження, не одруженого, не судимого, не працюючого, засуджено за ч.3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна; 2. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, не судимого, не одруженого засуджено за ч. 3 ст.187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; 3. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не судимого студента 1-го курсу Дрогобицького професійного політехнічного ліцею засуджено за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід засудженим залишено підписку про невиїзд, початок строку відбуття покарання встановлено з дня фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Вирішено питання з речовими доказами, судовими витратами, задоволено цивільний позов на відшкодування завданих злочином збитків.
За вироком суду неповнолітні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 27.03.2009 року, близько 20.05 год. за попередньою змовою на відкрите заволодіння чужим майном, маючи на голові маски, виготовлені ними заздалегідь з зимових шапок, постукали у вхідні двері будинку АДРЕСА_1 і після того як власниця будинку ОСОБА_8 відчинила їх, увірвались в приміщення, нанесли декілька ударів рукою по її обличчю, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої та її малолітнього сина ОСОБА_9 тримаючи над їх головами заздалегідь заготовлений молоток, вимагали долари та євро і потерпіла віддала їм 400 грн., крім того вони зірвали з неї золотий ланцюжок, забрали сережки та жіночу сумочку, в якій знаходились паспорти, косметика, пластикові картки, гроші та інші речі заподіявши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 1098 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 вважає вирок відносно нього незаконним, заперечує свою участь у вчиненні інкримінованого злочину і посилаючись на те, що ОСОБА_6 його оговорив, на відсутність доказів його винуватості та на порушення його конституційних прав і вимог кримінально-процесуального законодавства під час досудового і судового слідства, просить вирок відносно нього скасувати, а справу в цій частині направити на додаткове розслідування. Зокрема, звертає увагу на те, що після затримання на три доби, йому, як неповнолітньому, не давали можливості спілкуватись з батьками та захисником, без будь яких підстав і без належного оформлення вилучили з помешкання де він живе його куртку та кросівки, безпідставно відкинути покази його матері про те, що на час розбійного нападу він перебував вдома, а на початку злочину він був із допитаним в якості свідка ОСОБА_10 та дівчатами біля школи, яка знаходиться далеко від помешкання потерпілої, не усунуті суперечності в показах ОСОБА_6
Захисник ОСОБА_2 в апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_7 зазначає, що його підзахисний під час досудового слідства оговорив себе написавши явку з повинною і давши покази в присутності законного представника і адвоката про те, що він приймав участь у розбійному нападі. Він поступив так тому, що працівники карного розшуку після його затримання і без участі батька та адвоката чинили на нього психологічний тиск, давали читати явку з повинною ОСОБА_6 та його перші пояснення, обіцяли, що відпустять додому якщо він також визнає свою винуватість і навпаки, якщо на допиті не визнає вини то буде обраний запобіжний захід взяття під варту, а його мати, не розібравшись у ситуації просила його визнати вину. Апелянт звертає увагу також на те, що ОСОБА_7 не міг писати явку з повинною 08.04.2009 року о 10 год., оскільки в той день до обіду перебував на заняттях в школі, а в міліцію був доставлений лише у вечері, що стверджується показами свідків - працівників школи, на те, що потерпіла на досудовому слідстві не могла впізнати нападників ні по голосу, ні по кольору очей, але вже під час судового слідства, тобто через 7 міс. після нападу чомусь почала впізнавати їх, на те, що ОСОБА_6 і раніше намагався оговорити ОСОБА_7 у вчиненні злочину і просить вирок відносно його підзахисного скасувати, а кримінальну справу в цій частині провадженням закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Прокурор Демідов Р.В. не оспорюючи в апеляції доведеність і кваліфікацію вчиненого злочину вважає, що суддя застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 69 КК України, оскільки не враховані і у вироку не наведені обставини, які обумовлюють застосування даної статті до кожного підсудного, тяжкість злочину, їх ставлення до вчиненого і він просить вирок місцевого суду скасувати, постановити свій вирок, яким ОСОБА_6 визначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визначити по 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 вважає призначене йому покарання несправедливим в наслідок суворості, звертає увагу на те, що тільки він єдиний з підсудних щиро розкаявся та дав правдиві покази, завдяки яким і було розкрито даний особливо тяжкий злочин, на ступінь його участі в його вчиненні, що він відшкодував завдані потерпілій збитки, яка просила суд не позбавляти його волі, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, раніше не судимий, на його вік, виховання в багатодітній сім'ї, на поганий стан здоров'я, на смерть батька і просить вирок місцевого суду відносно нього змінити, застосувати ст.ст. 75,104 КК України, та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком 1 рік і 6 міс.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора Демідова Р.В. і заперечив апеляції засуджених і захисника, представника потерпілої, яка підтримала апеляцію прокурора в частині засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та апеляцію ОСОБА_6 і заперечила апеляції ОСОБА_5 та апеляцію захисника в інтересах засудженого ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх захисників, які підтримали свої апеляції і заперечили апеляцію прокурора, засудженого ОСОБА_7 та його захисника які, підтримали свою апеляцію і заперечили апеляцію прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого їм злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена.
Під час досудового слідства в своїх поясненнях в присутності батьків, явках з повинною, в показах в якості підозрюваних в присутності законних представників та захисників, як ОСОБА_6 так і ОСОБА_7 давали детальні, не суперечливі і схожі за змістом покази про час, проведений в день 27.03.2009 року до вчинення злочину, обставини при яких було вирішено вчинити і вчинено розбійний напад і їх дії після злочину, що стверджується також аудіо записом при відібранні пояснень, який досліджувався судом. При цьому наведені в поясненнях ОСОБА_7 подробиці він давав добровільно, без будь-якого тиску, вони були відомі тільки йому, з його власною оцінкою ситуації і не могли бути нав'язані сторонньою особою, про що було вчинено власноручний запис як підозрюваним так і його законним представником і підтверджено їх підписами, а також підписом захисника(т.1 а.с. 36-45, 81-86, 98-102).
Наступну зміну своїх показів і заперечення вчинення ним злочину ОСОБА_7 та його мати під час досудового розслідування і в судовому засіданні аргументовано пояснити не змогли, не зазначені логічні пояснення з цього приводу і в доводах апеляції захисника, який вибіркові і неоднозначні покази свідка ОСОБА_11 про час проведений ОСОБА_7 на наступний день після вчинення злочину, наводить в апеляції як доказ невинуватості свого підзахисного. Будь-яких клопотань з приводу незаконних методів слідства ОСОБА_7, його законний представник та захисник не заявляли, тому колегія суддів розцінює такі зміни в показах засудженого та законного представника про те, що син на час вчинення злочину перебував вдома, а працівники міліції чинили на нього тиск, як обрану ними форму захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину. Твердження в апеляції захисника про те, що в час оформлення протоколу явки з повинною ОСОБА_7, перебував у школі на уроках спростовуються показами самого засудженого, його законного представника, яка була присутня при оформленні явки з повинною сина і дачі ним пояснень, показами свідка працівника міліції ОСОБА_12, який оформляв явку з повинною, а посилання на те, що ОСОБА_6 раніше вже намагався оговорити ОСОБА_7 є голослівними.
Разом з тим, засуджений ОСОБА_6 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні давав однозначні, детальні і послідовні покази про те, як виник у нього, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 намір вчинити розбійний напад, про підготовку до злочину і обставини його вчинення. Покази ОСОБА_6 підтверджуються першими визнавальними показами засудженого ОСОБА_7, показами потерпілої ОСОБА_13, яка з самого початку слідства детально описала прикмети засуджених, їх одяг, визначила, що нападники були підлітками і упізнала їх під час впізнання, показами свідків, протоколами слідчих дій, речовими доказами, зокрема і вилученим біля будинку потерпілої відбитком кросівки з правої ноги ОСОБА_5 та висновками експертиз. Підстав для наклепу на своїх товаришів ОСОБА_6 не мав і це вони самі не заперечують, тому суд підставно визнав такі покази достовірними.
Доводи апеляції прокурора про невмотивованість і безпідставність застосування судом ст.69 КК України не відповідають змісту вироку.
Так, обґрунтовуючи своє рішення про призначення покарання ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 нижче від найнижчої межі санкції статті суддя у вироку, відповідно з вимогами ст.65 КК України, послалась на пом'якшуючи обставини - вік засуджених, відсутність судимості, позитивні характеристики, ставлення потерпілої до міри покарання і визнала їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину. При цьому враховано, що ОСОБА_6 вчинив злочин будучи неповнолітнім, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою винуватість, щиро покаявся, сприяв розслідуванню, позитивно характеризується, відшкодував завдану потерпілій шкоду. Заперечення ОСОБА_7 та ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні злочину є обрана ними форма захисту, яка не може розцінюватись як обставина, що не дозволяє застосування відносно них ст. 69 КК України при призначенні покарання.
Разом з тим суддя врахувала і ставлення до вчиненого особливо тяжкого злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_5, зухвалу поведінку всіх учасників під час розбійного нападу - застосування фізичного насильства, словесні погрози і реальні погрози молотком щодо самої потерпілій так і до її малолітньої дитини і прийшла до вірного висновку про те, що їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Засуджений ОСОБА_5 в апеляції не навів які саме пояснення потерпілої, на його думку, суперечать поясненням ОСОБА_6, тоді як за змістом всі її пояснення співпадають з визнавальними покази як ОСОБА_6 так і ОСОБА_7, а незначні розбіжності не носять суперечливий характер і пояснюються особистими властивостями кожної людини сприймати події.
В матеріалах справи відсутні дані про затримання засуджених під час досудового слідства, в тому числі і ОСОБА_5, але наявні протоколи про вручення йому постанови про порушення кримінальної справи, про роз'яснення прав підозрюваного, про його допит як підозрюваного в присутності захисника і законного представника, постанова про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Всі названі документи датовані 09.04.2009 року і жодних зауважень чи клопотань з приводу незаконного затримання ОСОБА_5 перед цим і незаконного утримання його в міліції три доби він, його законний представник та захисник не заявляли (т.1, а.с. 56-69). Крім того його одяг і кросівки, в яких він був 27.03.2009 року не вилучались незаконно з його помешкання, як зазначено в апеляції, а він сам добровільно приніс їх в райвідділ міліції і разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в присутності понятих, добровільно передали одяг та взуття всіх засуджених працівникам міліції, що підтверджується протоколом від 09.04.2009 року(т.1, а.с. 46).
Свідок ОСОБА_10, на покази якого посилається в апеляції ОСОБА_5 як на своє алібі, спростував в судовому засіданні його покази, а також покази ОСОБА_7 про те, що 25.03.2009 року вони не гралися разом із ОСОБА_6 та іншими хлопцями в лови на новобудові поблизу будинку потерпілої і назвав не точний, а приблизний час 27.03.2009 року коли вони разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стояли з дівчатами біля школи, а потім розійшлись по домах.
Задовольняючи позовні вимоги суд навів у вироку мотиви прийнятого рішення.
Наведене спростовує доводи апеляцій належно оцінено судом і його висновок про винуватість засуджених у вчиненні злочину та обрана відносно них міра покарання, є обґрунтованими.
Підстав для скасування чи зміни вироку на основі доводів зазначених в апеляціях колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
апеляції прокурора Демідова Р.В., який приймав участь в суді першої інстанції, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2012 року відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді :