ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.09.2008  року                                                                      Справа № 13/69

 

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Іноземцевої Л.В.

          Лазненко Л.Л.

                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.08.2008. Розпорядження від 12.09.2008 склад судової колегії було змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Михайличенко Д.В.

за участю представників сторін

від позивача                              не прибув

від відповідача                    не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                      Приватного підприємства „Фелікс”,

м. Краснодон

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         17.07.2008

у справі                               № 13/69 (суддя –Яресько Б.В.)

          

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Промислово-інвестиційна група „Столиця”,

м. Бровари Київської області

до відповідача                     Приватного підприємства „Фелікс”,

                                                  м. Краснодон

про                                        стягнення 17590 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.07.2008 у справі №13/69 (суддя Яресько Б.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна група „Столиця” (далі ТОВ „Столиця”) до Приватного підприємства „Фелікс” (ПП „Фелікс”) про стягнення боргу в сумі 15085 грн. та пені в сумі 2505 грн. за договором підряду №2007/24МЕ від 14.08.2007, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 15085 грн. за виконані роботи, пеню в сумі 1381 грн. 23 коп. за порушення строків оплати, державне мито в сумі 164 грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110 грн. 46 коп. В решті вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на норми статей 173, 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України мотивоване обгрунтованістю заявлених вимог в частині стягнення боргу. В частині стягнення пені позов задоволено частково з посиланням на норми пункту 6 статті 232, статті 343 Господарського кодексу України.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що доказом закінчення монтажних та налагоджувальних робіт є підписаний представниками відповідача та ТОВ „Ліфт сервіс Дніпро” акт технічної готовності ескалатора (траволатора) від 12.10.2007.

Відповідач у справі, ПП „Фелікс”, не погодився з вказаним рішенням господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Господарським судом Луганської області не надано належної правової оцінки доказам у справі. Висновки, викладені в рішенні господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Строк виконання відповідачем зобов”язання з оплати за договором від 14.08.2007 №2007/24МЕ на момент подання позову не настав.

Викладення у рішенні суду першої інстанції лише доводів і доказів позивача, на користь якого ухвалене рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Позивач у справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2008 у даній справі таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційний господарський суд залишити  апеляційну скаргу без задоволення, а вказане рішення –без змін.

Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач послався на умови пункту 2.2 договору №2007/24МЕ від 14.08.2007, відповідно до якого, як він вважає, факт виникнення зобов’язання по оплаті робіт у розмірі 30% від суми договору пов’язаний з моментом їх закінченням, а не передачі за актами КБ-2в, КБ-3.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач посилаючись на відсутність повноважень у Іващенка А.П. на підписання акту технічної готовності ескалатора (траволатора) не надав суду відповідних доказів.

Сторони не скористалися правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції.

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами по справі 14 серпня 2007 р. був укладений договір підряду №2007/24МЕ, за яким позивач зобов’язався на свій ризик за рахунок своїх сил, засобів, техніки та устаткування виконати монтажні та пуско-налагоджувальні роботи ескалатора з висотою підйому 3900 мм, шириною сходинок 1000 мм, швидкість руху 0,5 м/с, кут нахилу 35 градусів на об’єкті відповідача по вул. Петра Котова в б. № 16.

Згідно додатку до договору загальна вартість робіт була встановлена в сумі 50100 грн. 00 коп. (а.с. 9-14).

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки за договором здійснюються наступним чином: 70 % від суми договору в термін 5 банківських днів після підписання договору, 30 % від суми договору після проведення монтажних та налагоджувальних робіт, але не пізніше 5 банківських днів після закінчення робіт.

Згідно п. 8.4. договору у випадку порушення відповідачем строків оплати робіт, він зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт за договором за кожен день такого прострочення, але не більше 5 %.

Для виконання робіт позивачем була залучена інша особа –ТОВ «Ліфтсервіс Дніпро»між яким та позивачем був укладений договір № 2007/37МНЕ на виконання підрядних робіт з монтажу, пуско-наладки ескалатора (а.с. 42-47).

12 жовтня 2007 р. представником монтажної організації –ТОВ «Ліфтсервіс Дніпро»та представником відповідача –ПП «Фелікс»- гр. Іващенко А.П. був складений акт технічної готовності ескалатора в якому зазначено про закінчення монтажних та налагоджувальних робіт, здійснення огляду, перевірки та випробувань ескалатора розміщеного за адресою м. Краснодон вул. П. Котова 16 (а.с 16).

Акт технічної готовності ескалатора скріплений витиском печатки відповідача.

У встановлений п. 2.2. договору строк –5 банківських днів з моменту закінчення робіт відповідач не виконав своє зобов’язання, не перерахував позивачу 30 % від суми договору, що з врахуванням здійснених оплат становить 15085 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за договором в сумі 15085 грн. 00 коп., а також пеню нараховану відповідно до п. 8.4. договору за період з 19.10.2007 р. в сумі 2505 грн. 00 коп.

Відповідач позов не визнав, посилаючись зокрема на те, що його представник –Іващенко А.П. не був уповноважений на підписання акту технічної готовності ескалатора, акти форми КБ-2, КБ-3 сторонами не підписані. Крім того, позивачем не надано відповідачу сертифікату якості на ескалатор.

Рішенням господарського суду від 17.07.2008 у справі 13/69 позов задоволено частково з підстав викладених вище.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору підряду № 2007/24 МЕ від 14.08.07, предметом якого є виконання „підрядником”, позивачем у справі, монтажних та пусконаладочних робіт (далі робіт) одного ескалатора з висотою підйому 3900 мм, ширина сходинок 1000 мм, швидкість руху 0,5 м/с, кут нахилу 350 на об”єкті „замовника”, відповідача у справі, за адресою: м. Краснодон, вул. Петра Котова, буд. №16.

За своєю правовою природою цей договір є договором підряду і до нього застосовуються як загальні норми цивільного законодавства про договір, так і загальні положення про підряд, що містяться і главі 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник  зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) –стаття 530 Цивільного кодексу України.

Сторони  пунктом 2.2 договору № 2007/24 МЕ від 14.08.07 визначили порядок та строк здійснення відповідачем розрахунків за виконані роботи, а саме:

- оплата 70% від суми договору здійснюється в термін до 5 банківських днів після підписання договору;

- оплата 30% від суми договору здійснюється після проведення монтажних та налагоджувальних робіт, але не пізніше 5 банківських днів після закінчення робіт.

Додатком № 1 до вказаного договору сторони визначили вартість робіт –50100 грн. та термін монтажу до 10 робочих днів після оплати згідно п. 2.2 даного договору та погодження технічної документації.

Судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що відповідач на виконання умов п. 2.2 вказаного договору 27.08.07 перерахував відповідачеві 35000 грн. (виписка з особового рахунку позивача залучена до матеріалів справи).

Статтею 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником  як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Із матеріалів справи вбачається, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи,  передбачені договором № 2007/24 МЕ від 14.08.07, на підставі якого заявлено позов, виконувало  ТОВ «Ліфтсервіс Дніпро» згідно договору № 2007/37 МЕ від 13.08.07, що є в даному випадку договором субпідряду.

Після закінчення монтажних та налагоджувальних робіт представники організації, що змонтувала ескалатор ТОВ «Ліфтсервіс Дніпро»  та «замовника», відповідача у справі, склали акт технічної готовності ескалатора (траволатера) від 12.10.07, в якому зазначено, що ескалатор та його складові частини пройшли огляд та перевірку, витримали випробування, знаходяться в справному стані та готові до вводу в експлуатацію. Акт підписано представником відповідача у справі та завірений печаткою підприємства (а.с. 16).

Підставою виникнення господарського спору стало невиконання відповідачем у повному обсязі зобов’язання з оплати виконаних підрядних робіт за договором №2007/24 МЕ від 14.08.07.

Відповідач на обґрунтування своїх заперечень щодо повних розрахунків з позивачем посилався на те, що строк виконання ним зобов’язання з оплати виконаних робіт за вказаним договором на момент подання позову не настав, оскільки закінчення робіт за договором повинно бути підтверджено саме актом технічної готовності ескалатора (траволатора), на який посилається позивач, а також актами прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3 (підписаними уповноваженими представниками сторін).

Відповідач вважає, що акт технічної готовності ескалатора (траволатора) від 12.10.07 підписано з його боку не уповноваженою особою Іващенко А.П., акти прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3 сторонами не підписані.

Крім того, позивачем не надано відповідачу до теперішнього часу сертифікату якості на ескалатор.

Документальних підтверджень своїх заперечень відповідач не надав.

Судовою колегією встановлено, що місцевим господарським судом справа розглядалася неодноразово, відповідач участі в судових засіданнях 19.05.08, 05.06.08 не приймав, заперечень та витребуваних судом доказів не надав, а 19.06.08 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував з підстав викладених вище, проте доказів своїх заперечень суду не надав.

У зв’язку з закінченням строку розгляду справи, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою заступника голови місцевого господарського суду від 19.06.08 строк розгляду справи було продовжено на один місяць до 22.07.08 для повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи.

На підтвердження заперечень місцевим господарським судом ухвалою від 19.06.08 від відповідача було витребувано: пояснення стосовно повноважень Іващенка А.П., службова інструкція, наказ про призначення Іващенко А.П.  на роботу.

Відповідач без поважних причин не виконав вимог господарського суду, не прибув у судове засідання, тому місцевим господарським судом прийнято рішення за матеріалами справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Подаючи апеляційну скаргу, доводи якої ґрунтуються на тих же обставинах, що і відзив на позов, відповідач також не подав доказів викладених доводів, не забезпечив явку повноважного представника.

Судовою колегією справа розглядалася неодноразово.

Відповідач  15.09.08 подав письмові пояснення № 698 від 22.08.08 з додатком посадової інструкції і майстра будівельних та монтажних робіт Іващенко А.П.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються апеляційним господарським судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не обґрунтував неможливість подання суду першої інстанції посадової інструкції майстра будівельних та  монтажних робіт Іващенко А.П., вона не приймається апеляційною інстанцією.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись  законом.

Оцінюючи докази, що знаходяться в матеріалах справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт технічної готовності ескалатора (траволатора) від 12.10.07 -  є належним доказом закінчення монтажних та налагоджувальних робіт, оскільки вказаний акт підписаний представником монтажної організації –ТОВ «Ліфтсервіс Дніпро»та представником відповідача –ПП «Фелікс», підпис якого скріплений печаткою підприємства.

Відповідач не подав ніяких доказів своїх заперечень і не довів того, що позивач не виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи ескалатора.

Доводи апеляційної скарги, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні виклав лише доводи і докази позивача, не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції обґрунтував підстави за якими відхиляються заперечення відповідача, з якими повністю погоджується апеляційна інстанція, оскільки за умовами п. 2.2 вищезазначеного договору факт виникнення зобов’язання по оплаті 30% від суми договору пов'язаний з їх закінченням, а не підписанням відповідачем актів КБ-2, КБ-3 та одержанням ним сертифікату  якості на ескалатор.

Перевіряючи суму заборгованості відповідача, судовою колегією встановлено, що залишок не сплаченої відповідачем вартості робіт за договором № 2007/МЕ від 14.08.07 складає 15100 грн. –різниця між загальною вартістю робіт, встановленою сторонами додатком №1 до вказаного договору 50100 грн. та оплаченою відповідачем 27.08.07 сумою 35000 грн. (50100 грн. -  35000 грн.), проте, позивачем заявлено до стягнення 15085 грн., а тому цілком правомірно місцевим господарським судом задоволено вимоги  позивача по стягненню з відповідача заборгованості в заявленій сумі 15085 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем також заявлена вимога про стягнення пені в сумі 2505 грн.

Відповідно до п. 8.4 договору №2007/МЕ від 14.08.07 сторони передбачили відповідальність замовника, відповідача у справі, за порушення строків оплати робіт, у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості робіт за договором за кожен день  прострочення, але не більше 5%.

Задовольняючи частково вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 1381 грн. 23 коп., місцевий господарський суд правомірно застосував  положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, але в порушення п. 2 ст. 83  Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог в цій частині без клопотання позивача, збільшивши кількість днів прострочення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена до стягнення  пеня в сумі 2505 грн. згідно розрахунку (а.с. 15) за 80 днів прострочення станом на 09.01.2008 року, заява позивача про збільшення періоду стягнення пені та зміну суми пені в матеріалах справи відсутня.

Місцевий господарський суд, розраховуючи суму пені, що підлягає до стягнення, безпідставно збільшив період стягнення пені до 182 днів прострочення.

Судовою колегією здійснено розрахунок суми пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” за 80 днів прострочення, як заявлено позивачем.

Відсоток

Період нарахування пені

Кількість днів прострочки

Сума до сплати, грн.

Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ

21.10.2007

09.01.2008

80

15085

543.68

Отже, сума пені, що підлягає до стягнення складає 543 грн. 68 коп., а тому рішення господарського суду в частині стягнення пені слід змінити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, що підлягають до стягнення з відповідача складають державне мито в сумі 156 грн. 29 коп. та виплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складають 104 грн. 84 коп.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду від    17.07.2008 у справі №13/69 підлягає зміні в частині суми пені та судових витрат, що підлягають до стягнення, а тому п. 2 резолютивної частини рішення слід викласти в наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства „Фелікс”, м. Краснодон, пл. Комсомольська, 1, ідентифікаційний код 13380949 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна група „Столиця”, м. Бровари Київська область, вул. Кутузова 57, ідентифікаційний код 33231152 борг у сумі 15085 грн. 00 коп., пеню в сумі 543 грн. 68 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 156 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 104 грн. 84 коп.

В решті рішення господарського суду залишити без змін

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 4 грн. 19 коп. пропорційно задоволеним вимогам стягуються з позивача на користь відповідача.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене відповідачем, Приватним підприємством „Фелікс” за платіжним дорученням №2689 від 30.07.2008 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 1 грн. 38 коп.  підлягає поверненню відповідачу.

Платіжне доручення №2690 від 30.07.2008 про сплату відповідачем 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає поверненню відповідачу, оскільки оплата цих витрат не передбачена при поданні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Фелікс” на рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2008 у справі №13/69 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2008 у справі №13/69 змінити в частині стягнення пені та судових витрат.

3. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2008 у справі №13/69 у наступній редакції:

„Стягнути з Приватного підприємства „Фелікс”, м. Краснодон, пл. Комсомольська, 1, ідентифікаційний код 13380949 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна група „Столиця”, м. Бровари Київська область, вул. Кутузова 57, ідентифікаційний код 33231152 борг у сумі 15085 грн. 00 коп., пеню в сумі 543 грн. 68 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 156 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 104 грн. 84 коп.”

4. Стягнути з Приватного підприємства „Фелікс”, м. Краснодон, пл. Комсомольська, 1, ідентифікаційний код 13380949 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-інвестиційна група „Столиця”, м. Бровари Київська область, вул. Кутузова 57, ідентифікаційний код 33231152 витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 4 грн. 19 коп.

5.    Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

6. Повернути Приватному підприємству „Фелікс”, м. Краснодон, пл. Комсомольська, 1, ідентифікаційний код 13380949 з Державного бюджету України державне мито в сумі 1 грн. 38 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням № 2689 від 30.07.2008 за подання апеляційної скарги.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                                Л.Л. Лазненко