КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2008 № 16/122
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Єрмакова К.Ю., дов. №35-54/105 від 20.08.2008
від відповідача : Ткаченко І.А., дов. №36 від 09.09.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Завод "Арсенал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2008
у справі № 16/122
за позовом Державне підприємство "Завод "Арсенал"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрспецприлад"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 32324,47 грн.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду міста Києва було передано позовні вимоги Державного підприємства „Завод „Арсенал” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Укрспецприлад” (далі-відповідач) про розірвання договору №А/76-50-03 оренди нерухомого майна від 26.12.2003; виселення відповідача із займаного приміщення площею 71,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Московська, 8; стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оренду приміщення у розмірі 32324,47грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано відсутністю доказів порушення відповідачем умов договору оренди, що було б підставою для розірвання договору та необґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення заборгованості.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду міста Києва, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про розірвання договору та стягнення заборгованості задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що умовами договору допускається внесення змін та доповнень до договору. У зв’язку зі зміною ринкової вартості оренди позивач звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до договору в частині розміру орендної плати. Проте, відповідачем не було підписано додаткову угоду щодо внесення змін до договору, що є порушенням істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 16.09.2008.
У судове засідання 16.09.2008 з’явилися представники сторін. Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача повністю заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зокрема, позивач зазначив, що оскільки зміни до договору оренди про збільшення орендної плати не внесені в порядку вимог чинного законодавства, а позивач не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача внести зміни у договір, відповідно до підпункту 10.2 пункту 10 договору та пункту 4 статті 10 „Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору зберігають свою силу протягом всього терміну його дії, в тому числі і у випадку, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Договір та інші акти цивільного законодавства в тому числі Закон України „Про державний бюджет на 2007 рік”, Закон України „Про оренду державного та комунального майна”, а також постанова Кабінету Міністрів України №1846 від 27.12.2006 не надавали позивачу права в односторонньому порядку змінювати умови договору.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне:
Між позивачем та відповідачем 26.12.2003 було укладено договір №А/76-50-03 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності площею 71,39 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул.Московська,8, строком на 5 років (далі-договір).
Крім того, 26.03.2004 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 та 01.04.2004 було укладено додаткову угоду №2 до договору.
Додатковою угодою №2 внесено зміни до підпункту 10.1 пункту 10 договору, строк дії договору встановлено на п’ятнадцять років з 26.12.2003 до 26.12.2018 включно.
Згідно підпункту 10.9 пункту 10 договору сторони передбачили, що у випадку будь-яких змін в законодавстві і не врегульовані договором та в інших випадках, в цей договір можуть вноситися зміни та доповнення окремими додатковими угодами, які мають однакову юридичну силу разом з договором.
Підпунктом 3.4 пункту 3 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому, відповідно до пункту 10.3. даного договору, зміни або доповнення допускаються тільки за взаємною згодою сторін.
Статтею 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Підставами такої зміни є істотна зміна стану об'єкта оренди, а також інші випадки, встановлені законодавчими актами України.
Статтею 118 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” визначено правові засади перегляду плати за раніше укладеними договорами оренди та надано право орендодавцям в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ініціювати внесення змін до таких договорів оренди з урахуванням переглянутого згідно ставок, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1846, розміру орендної плати.
Стаття 181 Господарського кодексу України (далі-ГК України), визначає порядок укладення угод (в тому числі, додаткових). Так, відповідно до вимог цієї статті, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.
Порядок зміни договорів визначений статтею 188 ГК України, відповідно до частин 2-4 якої, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов а також зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку відповідно до статей 525 ЦК України, 188 та 193 ГК України не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо внесення змін до договору в частині розміру орендної плати з посиланням на вимоги чинного законодавства та вимогою здійснювати розрахунки за оренду з урахуванням запропонованих змін.
Проте, позивачем не доведено належними засобами доказування, що зміни до договору оренди №А/76-50-03 від 26.12.2003 про збільшення розміру орендної плати були внесені відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору.
Будь-яких інших доказів, на підтвердження факту порушення відповідачем умов договору, що є підставою для його розірвання, позивачем не надано. Позивачем також не доведено належними засобами доказування правомірність нарахування орендної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено умовами договору.
При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання позивача на те, що істотним порушенням договору та підставою для його розірвання є відмова відповідача внести зміни до договору в частині розміру орендної плати та здійснювати орендну плату у розмірі визначеному позивачем.
Посилання позивача, як на підставу своїх вимог, на статтю 632 ЦК України також критично оцінено судом, оскільки зазначеною нормою передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюється або регулюються уповноваженими органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Оскільки права на зміну розміру орендної плати в односторонньому порядку а ні вищенаведеними норми законодавства, а ні спірним договором позивачеві не надано, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до підпункту 10.2. пункту 10 договору та пункту 4 статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Щодо позовної вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення, слід зазначити, що відповідач займає приміщення площею 71,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Московська, 8 на підставі договору оренди, який на час розгляду даної справи продовжує свою дію та як було зазначено вище, судом не встановлено підстав для його розірвання.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та не вбачає підстав для його скасування, а тому апеляційна скарга Державного підприємства „Завод „Арсенал” задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Завод „Арсенал”
на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008 у справі №16/122 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2008 у справі №16/122 залишити без змін.
3. Матеріали справи №16/122 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.09.08 (відправлено)