КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.09.2008                                                                                           № 17/270

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача - :Леонтович В.М., довіреність б/н від 10.01.2008р.,

 від відповідача - Авдієнко С.В., довіреність № 06-34/19552 від 18.07.2006р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2008

 у справі № 17/270  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс"

 до                                                   Київської міської ради

                                                  Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

             

                       

 про                                                  внесення змін до договору оренди земельної ділянки

 Суть рішення і скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будекосервіс” (далі – ТОВ “Будекосервіс”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі – КМР, Відповідач 1) та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – ГУЗР КМР, Відповідач 2) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.06.2007р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2008р. у справі № 17/270 позов ТОВ “Будекосервіс” було задоволено повністю, а саме: визнано укладеною угоду №63-6-00419 від 22.06.2007р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.06.2007р. в редакції, яка підписана Позивачем і запропонована Відповідачу 1, та зобов”язано Відповідача 2 зареєструвати і видати угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, у встановленому порядку.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник Відповідача 2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008р. у справі № 17/270 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а понесені Відповідачем 2 судові витрати відшкодувати йому за рахунок Позивача.

В обґрунтування своїх вимог представник Відповідача 2 посилався на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми матеріального права, а також неповно з”ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема про те, що Позивач  не звертався та не подавав на реєстрацію до Відповідача 2 угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а останній, у свою чергу, не відмовляв в державній реєстрації такої угоди, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник Позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просили залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Відповідача 2 апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідач 1, або ж його Представник, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в судове засідання по розгляду даної апеляційної скарги, так і не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції, в даному випадку, не перешкоджає розгляду і вирішенню справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 2 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ТОВ “Будекосервіс” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до КМР та ГУЗР КМР про внесення змін до договору оренди земельної ділянки і рішенням цього суду від 18.06.2008р. у справі № 17/270 вимоги Позивача було задоволено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, відповідно до вимог Закону, підписав проект угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та надіслав її Відповідачу 1, який, у свою чергу, у встановлені Законом терміни запропоновані зміни до договору, не підписав і будь-яких заперечень з цього приводу або протоколу розбіжностей, не надав, у зв”язку із чим, вимоги Позивача до Відповідача 1 про укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в редакції, яка підписана Позивачем, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог Позивача до Відповідача 2 про зобов”язання зареєструвати угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, то такі, на думку суду першої інстанції, також підлягають задоволенню, оскільки саме на останнього рішенням КМР покладено, зокрема, обов”язок забезпечувати підготовку таких угод до реєстрації і здійснювати їх саму державну реєстрацію.

У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб”єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і  охоронюваних законом  інтересів.  

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі – ГК України) права та законні інтереси суб”єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб”єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб”єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав передбачених законом.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі – ЗК України) передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об”єкти незавершеного будівництва та законсервовані об”єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

В той же час, згідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров”я, науки, соціального обслуговування та інше майно і   майнові права, рухомі та нерухомі об”єкти, визначені відповідно до закону як об”єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Також, частиною 5 ст. 16 цього Закону передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб”єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Крім того, ст. 116 ч. 1 ЗК України передбачено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об”єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Закону України “Про оренду землі” та ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В той же час, відповідно до ст. 16 вказаного Закону, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог Закону України “Про оренду землі”. Тобто, підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки є рішення орендодавця.

Договір оренди земельної ділянки – це договір, за яким орендодавець зобов”язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов”язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Також, відповідно до ст. 20 Закону України “Про оренду землі”, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

В даному випадку, як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення Київської міської ради № 414/1075 від 29.03.2007р. “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “Будекосервіс” земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з об”єктами соціально-побутового обслуговування та паркінгами на вул. Арх.Вербицького у Дарницькому районі м. Києва” Позивачу було надано у короткострокову оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1,12 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з об”єктами соціально-побутового обслуговування та паркінгами на вул. Арх.Вербицького у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель, не наданих у власність чи користування.

Надалі, на підставі зазначеного рішення КМР № 414/1075 між останньою та Позивачем 14.06.2007р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,1186 га терміном на 5 років, який було зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів 22.06.2007р. за № 63-6-00419 (далі – Договір).

В наступному, ТОВ “Будекосервіс” звернулося до КМР з клопотанням (лист № 07 від 18.04.2008р.) про внесення змін до Договору і, зокрема, його пунктів 8.4., 11.1., 11.4. і 11.6., та надіслало останньому для підписання два примірника угоди про внесення змін до Договору оренди (далі – Угода), які було підписано з боку ТОВ “Будекосервіс”.

Вказане клопотання Позивача про внесення змін до Договору було обгрунтовано виробничою необхідністю.

Однак, запропонований Позивачем проект Угоди про внесення змін до Договору оренди на час розгляду справи в суді Відповідачем 1 підписаний не був і будь-яких заперечень щодо її редакції або протоколу розбіжностей до неї КМР так і не надала.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

В той же час, статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

При цьому, ч. 3 вказаної ст. 181 ГК України також передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні, а відповідно до ч. 4 цієї ж статті Закону, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 5 ст. 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, то він вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У зв”язку із цим, відповідно до вимог Закону, Угода про внесення змін до Договору, яка була підписана Позивачем та передана на підпис Відповідачу 1, в особі Київського міського голови, повинна була бути підписаною останнім у двадцятиденний термін або повернута стороні з двома примірниками протоколу розбіжностей (ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”), чого в даному випадку зроблено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання укладеною Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1, є законними і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і про те, що вимоги ТОВ “Будекосервіс” до ГУЗР КМР про зобов”язання зареєструвати Угоду про внесення змін до Договору між Орендодавцем – КМР та Орендарем – ТОВ “Будекосервіс”, у встановленому порядку, підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вказувалось втще, згідно ст. 20 Закону України “Про оренду землі”, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

При цьому, пунктами 3.12 і 3.13 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затв. рішенням КМР № 182/342 від 19.12.2002р., ГУЗР КМР відповідно до покладених на нього завдань, готує та подає в установленому порядку проекти рішень КМР, розпоряджень Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань розпорядження землями в межах міста Києва, передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок в користування, вилучення земельних ділянок, організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.

Крім того, відповідно до рішення КМР № 433/593 від 29.05.2003р. “Про забезпечення ефективного землекористування в місті Києві” ГУЗР КМР доручено у повному обсязі здійснювати підготовку документів, що посвідчують право власності та право користування, відповідно до п. “з” ст. 9 та п. “є” ст. 184 ЗК України.

Тобто, ГУЗР КМР зобов”язане у встановленому порядку забезпечувати підготовку угод до їх реєстрації (в даному випадку – угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки) та здійснювати їх державну реєстрацію.

Згідно ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Відповідач 2, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку із повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)  залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008р. у справі №17/270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будекосервіс” до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, –без змін.

2. Справу № 17/270 повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 23.09.08 (відправлено)