КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2008 № 05-5-2/7722
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Рябошапка Л.Г. – представник за довіреністю,
від відповідача: представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 25.07.2008
у справі № 05-5-2/7722
за позовом Державного підприємства "Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ"
про стягнення 53670,22 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2008р. по справі №05-5-2/7722 на підставі пунктів 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду позовну заяву Державного підприємства „Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСК-ХХІВ” про стягнення 53670,22 грн..
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою та просить її скасувати, оскільки вважає, що вона прийнята по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм процесуального права.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Відповідачем не використано наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, з метою надання відповідачу можливість реалізувати своє право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та перевіривши підстави відмови щодо прийняття позовної заяви, колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позовна заява разом з доданими до неї матеріалами - направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті, з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2008р. по справі №05-5-2/7722 повернуто без розгляду позовну заяву Державного підприємства „Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДСК-ХХІВ” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 169,65 грн. за порушення умов договору №04/98 від 28.09.2007р. на підставі пунктів 4, 10 статті 63 ГПК України з посиланням на те, що не подано доказів сплати державного мита в установленому порядку та не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду та вважає його помилковим з огляду на наступне.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду та вважає його помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру сплачується державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту „Зараховано в доход бюджету ______крб. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Як вбачається з платіжного доручення №6255 від 21.05.2008р. позивачем було сплачено державне мито у розмірі 536,70 грн..
Крім того, на зворотній стороні вказаного платіжного доручення є напис (помітка) Акціонерного банку „Експрес-банк” Шевченківського відділення у м. Києві, що держмито в сумі 536,70 грн. перераховано в бюджет повністю. Цей напис скріплений першим і другим підписами голови правління та головним бухгалтером і відтиском печатки банку.
Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, а у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету господарський суд вправі витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано.
Відповідно до п.10 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п. 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N1258, документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Разом із тим, до позовної заяви Позивачем додане платіжне доручення №6256 від 21.05.07р., у призначенні платежу якого стоїть підпис та печатка установи банку із зазначенням дати вчинення відповідної операції.
Якщо у суду першої інстанції виник сумнів щодо здійснення такої операції, то він повинен був витребувати додаткові докази на підставі ст.38 ГПК України, а не повертати позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що застосування судом першої інстанції пунктів 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є безпідставним, тому апеляційна скарга Державного підприємства „Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України” підлягає задоволенню.
За таких обставин, Ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.07.2008р. по справі №05-5-2/7722 слід скасувати, а матеріали справи направити на розгляд по суті до Господарського суду м. Києва.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті України” - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.07.2008р. по справі №05-5-2/7722 - скасувати.
3. Матеріали справи №05-5-2/7722 передати на розгляд по суті до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді