У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.09.08 Справа №11/142д/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Лолі Н.О.,
за участю представників:
позивача: не з’явилися
відповідачів: не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВВС», м. Дніпропетровськ,
на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2008р. у справі №11/142д/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВВС», м. Дніпропетровськ,
до відповідача-1 Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Якимівка Запорізької області,
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов.Сервіс», смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки у комунальну власність та визнання права користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ фірма «ВВС» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 10200кв.м, розташованої за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 12, посвідчений нотаріально Якимівською державною нотаріальною конторою Запорізької області, за реєстров.№2075, укладений 05.12.2002р. між Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ТОВ «Азов.Сервіс», а також про повернення зазначеної земельної ділянки в комунальну власність Кирилівської селищної ради та визнання за ТОВ фірмою «ВВС» право користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 520кв.м, розташованої за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 12. Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу на підставі ст. 49 ЦК УРСР, як суперечного інтересам держави і суспільства. Посилається на те, що на спірній земельній ділянці розташоване майно, яке належить йому на праві власності, тим самим обґрунтовує порушення його прав та інтересів спірним договором.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) від 14.05.2008р. у справі № 11/142д/08 в позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про набуття ним права власності на нерухомі об’єкти і відповідно, право користування земельною ділянкою. Господарський суд в рішенні зазначив, що згідно довідки БТІ за позивачем на території Якимівського району на об’єкти нерухомого майна право власності не зареєстровано, також, відповідно до довідки Кирилівської селищної ради договір оренди земельної ділянки під базою відпочинку «Діана» чи її частиною з позивачем не укладався, у районному відділі земельних ресурсів такий договір не зареєстрований.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням у справі, ТОВ фірма «ВВС» (позивач) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з урахуванням доповнень до неї, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 14.05.2008р. по даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Заявник вважає безпідставним висновок суду про недоведеність позивачем набуття ним права власності на нерухомі об’єкти та право користування земельною ділянкою, щодо якої був укладений договір купівлі-продажу між відповідачами у справі. В обґрунтування цих тверджень він посилається на цивільно-правову угоду, яка надавалась до матеріалів позовної заяви, і те, що факти, які були встановлені у постановах господарського суду Дніпропетровської області по справам №А25/55 від 19.10.2006р., №А10/318-06(АВ32/3602) від 03.05.2007р., №А11/225-07 від 23.10.2007р., свідчать про набуття позивачем права власності на нерухому будівлю – громадську вбиральню «літера В-1», площею 45,8кв.м, яка розташована на базі відпочинку «Діана»; вказує, що зазначеними судовими рішеннями було зобов’язано Кирилівську селищну раду видати ТОВ фірмі «ВВС» свідоцтво про право власності на об’єкти нерухомості на земельній ділянці бази відпочинку «Діана», а БТІ - провести державну реєстрацію цього нерухомого майна.
Заявник стверджує, що судом не надано оцінки тим обставинам, що спірна угода була укладена внаслідок корупційних діянь з боку посадової особи Якимівської райдержадміністрації, яка не мала повноважень приймати розпорядження про відчуження земельних ділянок та укладати відповідні договори купівлі-продажу, що було встановлено у постанові місцевого суду м. Мелітополя Запорізької області від 08.04.2003р. по справі №3-4013/2003р. відносно голови райдержадміністрації Бабіч А.В. До того ж, як зазначає заявник, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2007р. по справі №А10/318-06(АВ32/3602) частково скасовано п.3 розпорядження №480 від 21.11.2002р., що також не прийнято судом до уваги.
Заявник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в ухвалі ВАСУ від 06.12.2007р. по справі №А25/55 підкреслено про обґрунтованість встановлення судами попередніх інстанцій того факту, що до набувача ТОВ фірми «ВВС» від ВК «Моквич» разом з об’єктами майна перейшло право користування частиною земельної ділянки б/в «Діана». Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.07.1993р., укладеного між ТОВ фірмою «ВВС» та Кирилівською селищною радою, передано 520кв.м площі, яка є частиною земельної ділянки наметового містечка по вул. Коса Пересип, смт. Кирилівка.
Ухвалою суду від 12.06.2008 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 07.08.2008 року.
В судове засідання 07.08.2008 року представники сторін не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У зв’язку з неявкою представника позивача (заявника апеляційної скарги) та представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 12.09.2008 року, сторони вдруге повідомлені про дату, час та місце слухання справи.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1728 від 11.09.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Кричмаржевський В.А., Мойсеєнко Т.В.
В судове засідання 12.09.2008р. представники сторін знову не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань, заяв до суду не надіслали.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 12.09.2008 року прийнято постанову.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження від 21.11.2002р. №480 між Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ТОВ «Азов.Сервіс» 05.12.2002р. було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за реєстрац.№2075, за умовами якого покупець (ТОВ «Азов.Сервіс») приймає у власність і оплачує земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Кирилівської селищної ради, на косі Пересип, 12, загальною площею 10200м.кв.
ТОВ фірма «ВВС» звернулось з вимогами про визнання вказаного договору недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР, як угоди, вчиненої з метою, суперечною інтересам держави та суспільства; також просить повернути земельну ділянку загальною площею 10200 кв.м в комунальну власність Кирилівської селищною ради Якимівського району Запорізької області та визнати за позивачем право користування земельною ділянкою площею 520кв.м на косі Пересип,12.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 Цивільного Кодексу УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу у однієї (або у обох) із сторін щодо настання відповідних наслідків. До таких угод, що підпадають під ознаки статті 49 ЦК УРСР, належать зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження, розпорядження об’єктами права власності українського народу, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу, на приховування підприємствами від оподаткування доходів тощо.
У Постанові №3 від 28.04.1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання юридичних наслідків.
Отже, метою звернення позивача до господарського суду з вимогою про визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є захист інтересів держави, суспільства. Позивачем у таких спорах є особа, яка має право виступати від імені та в інтересах держави, суспільства, захищати їх інтереси та порушені права.
Як свідчать матеріали справи, позивач – товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ВВС» не є представником держави, не уповноважена виконувати владні функції від імені держави, виступати на захист інтересів держави і суспільства, визначати підстави для визнання спірної угоди такою, що не відповідає інтересам держави і суспільства.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ фірма «ВВС» не може вважатися належним позивачем у спорі про визнання угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР.
Також, колегія суддів відзначає, що позивач не є стороною за спірним договором купівлі-продажу, тому обраний ним спосіб захисту не призведе до захисту порушеного права, якщо навіть судом буде встановлено факт такого порушення, тому як застосування наслідків недійсності угоди не пошириться на права позивача.
Проаналізувавши зазначені вище норми права, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з цих питань, колегія судів дійшла до висновку, що особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку своє порушене цивільне право або інтерес, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.
Вимога про повернення спірної земельної ділянки в комунальну власність також не підлягають задоволенню, оскільки повернення майна (реституція) може бути правовим наслідком визнання договору недійсним.
Стосовно вимог позивача про визнання за ним права користування земельною ділянкою площею 520 кв. м., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до норм діючого законодавства України (Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ЦК України, ГК України та інших законів України) право користування земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності, виникає на підставі договору оренди землі (тимчасове користування). Земельним кодексом України також передбачено право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності; це право набувають лише підприємства, установи та організації України, що належать до державної та комунальної власності (ст. 92 ЗК України).
Позивач у справі не належить до підприємств державної або комунальної власності, тобто, право користування земельною ділянкою у нього може виникнути на підставі договору оренди.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про існування між власником землі (або уповноваженою особою), як орендодавцем, і ТОВ фірмою «ВВС», як орендарем, орендних правовідносин, що випливають з договору оренди землі, укладеного відповідно до вимог земельного законодавства.
Таким чином, вимога позивача визнання за ним права користування земельною ділянкою площею 520 кв. м. за наведених вище обставин є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, а також не впливають на оцінку доказів при вирішення спору із заявленого предмету та підстав.
З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВВС» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2008р. у справі №11/142д/08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2008р. у справі №11/142д/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Кричмаржевський В.А. Мойсеєнко Т. В.