ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.09.08 р.                                                                                                    Справа № 14/83                               

за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”,                ЄДРПОУ 00191678, м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу

                    Красноармійського регіонального виробничого управління,

                    ЄДРПОУ 35397811, м.Красноармійськ

до відповідача Державного підприємства „Добропіллявугілля”, ЄДРПОУ 32186934,

                          м.Добропілля

про стягнення 22736 грн. 40 коп.

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Чапек Т.В.-нач. юр. служ.

від відповідача: Береговий А.В.-пом. дир.

В засіданні суду брали участь:

                                                           Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                           оголошувались перерви з 11.15 год. 09.09.2008р. по

                                                           11.45 год. 09.09.2008р., з 09.09.2008р. по 17.09.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м.Красноармійськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державне підприємство „Добропіллявугілля”, м.Добропілля, про стягнення збитків в розмірі матеріальних витрат в сумі 22736,40 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №1649 від 15.09.2008р. уточнив предмет позову та заявив вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з відновленням поривів водопроводу, у сумі 22736,40 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань з відшкодування збитків завданих позивачу внаслідок понесення ним витрат на усунення аварії на водоводі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №567 від 01.07.2008р., в якому визнав позовні вимоги частково в сумі 10040,00 грн. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на ті обставини, що позивачем не доведено факту проведення ним витрат на промивку без дезінфекції трубопроводів діаметром 800мм на суму 5014,00 грн. та викід води з трубопроводу на суму 7682,36 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення зобов’язання, тобто, правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певні дії або утриматись від вчинення певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, є, зокрема, договір.

08.12.2006р. між ДВП „Укрпромводчормет” (правонаступником прав та обов’язків якого згідно з наданими до справи матеріалами є позивач) та відповідачем був підписаний договір №342-519П, згідно з умовами якого сторони узгоджують умови підробітки магістрального водоводу Д=800 м.м. „Красноармійськ-Білозерськ” (ПК291+00м-ПК310+40м) гірничими роботами 6-ої північної лави пласта L3 ЮПУ горизонт 550м.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом п.2.1 договору №342-519П від 08.12.2006р. встановлений обов’язок відповідача відшкодовувати позивачу всі витрати, пов’язані з відновленням поривів водопроводів, а також збитки населенню та стороннім організаціям, які пред’явили претензії позивачу, внаслідок аварій на водоводі, причиною яких є вплив гірничої виробітки, яка проводиться відповідачем.

Як встановлено судом, що з боку сторін підтверджується, внаслідок залишкових потуг від впливу гірничих робіт 6-ої північної лави ЮПУ пласта L3  горизонт 550м., 26.11.2007р. та 01.02.2008р. відбулась деформація та розрив труби Д=800 м.м. водоводу питної води „Красноармійськ-Білозерськ” в інтервалі ПК293+15-ПК293+45 та на ПК 292.

Викладені обставини підтверджуються актами від 04.12.2007р. та від 04.02.2008р., які підписані сторонами без будь-яких зауважень або заперечень.

За приписом п.2.1 договору №342-519П від 08.12.2006р. сума витрат та збитків узгоджується сторонами на підставі двустороннього акту про пошкодження водоводу та кошторису витрат на ліквідацію пошкодження водоводу.

На підставі п.2.1 договору №342-519П від 08.12.2006р. позивачем було складено кошториси витрат на усунення аварії станом на 28.11.2007р. та станом на 06.02.2008р.

Згідно з доданим до матеріалів справи кошторисом станом на 28.11.2007р. (а.с.13-14) позивачем до загальних витрат на усунення аварії також віднесено витрати, пов’язані з промивкою без дезінфекції трубопроводів діаметром 800 мм (п.3 кошторису).

30.07.2008р. позивачем було повідомлено суд про ті обставини, що п.3 кошторису станом на 28.11.2007р. слід читати як „викід води із трубопроводів діаметром 800м.м.”. При цьому, позивачем було додано до матеріалів справи інший кошторис станом на 28.11.2007р. (а.с.66-67), згідно з яким до загальних витрат на усунення аварії віднесено витрати, пов’язані з викидом води із трубопроводів (п.3 кошторису).

Одночасно, за змістом кошторису станом на 06.02.2008р. (а.с.10-12) до загальної суми витрат на усунення аварії на водоводі, до п.3 кошторису позивачем було включено роботи з викиду води з трубопроводів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №567 від 01.07.2008р. визнав суму боргу у розмірі 10040,00 грн. Одночасно, проти вимог про відшкодування збитків в сумі 12696,36 грн., понесених позивачем внаслідок викиду води із трубопроводу відповідач заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем факту проведення вказаних робіт.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Ухвалою від 30.07.2008р. господарським судом Донецької області було зобов’язано позивача представити в засідання суду документи, які підтверджують проведення ним витрат на викид води із трубопроводів згідно кошторисів від 28.11.2007р. та 06.02.2008р.

На вимогу суду позивачем до матеріалів справи надані акти від 26.11.2007р. та від 01.02.2008р., складені начальником Красноармійської ділянки, мастером та інженером-енергетиком.

Вказані документи як належні докази проведення позивачем викиду води із трубопроводу судом до уваги не приймаються, враховуючи наступне.

Як вказувалось вище, згідно з п.2.1 договору №342-519П від 08.12.2006р. сума витрат та збитків узгоджується сторонами на підставі двустороннього акту про пошкодження водоводу та кошторису витрат на ліквідацію пошкодження водоводу.

          Таким чином, за умовами пункту 2.1 договору №342-519П від 08.12.2006р. сума витрат та збитків має бути узгоджена сторонами.

          За висновками суду, відповідного узгодження між позивачем та відповідачем на проведення викиду води з трубопроводу не проводилось.

Одночасно, надані до матеріалів справи кошториси складені в односторонньому порядку позивачем без будь-якого затвердження або узгодження з відповідачем.

При цьому, за змістом кошторису станом на 28.11.2007р. у останньому взагалі не визначено проведення позивачем робіт, які б викликали необхідність здійснення викиду води з трубопроводу (зокрема, вказаний кошторис містить у собі лише роботи, пов’язані розробкою грунту, засипкою траншей, наплавкою електродуговою сваркою плоскіх поверхонь деталів та вузлів обладнання тощо).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про недоведеність позивачем факту понесення ним витрат, пов’язаних з викидом води, на суму 12696,36 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Сторонами в договорі №342-519П від 08.12.2006р. не встановлений термін, протягом якого відповідач зобов’язаний відшкодувати понесені позивачем витрати.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України  якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Першим документально підтвердженим зверненням позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості є пред’явлення претензії №609 від 31.03.2008р. (направлення позивачем вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується поштовим повідомленням від 01.04.2008р.).

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 10040,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №567 від 01.07.2008р., в якому визнав позовні вимоги в сумі 10040,00 грн.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення витрат в сумі 10040,00 грн. доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення 12696,36 грн. не доведені відповідними засобами доказування, позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат підлягають частковому задоволенню в сумі 10040,00 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м.Красноармійськ до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля про стягнення витрат задовольнити частково в сумі 10040 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м.Красноармійськ витрати в сумі 10040 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 103 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 54 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління, м.Красноармійськ до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, м.Добропілля відмовити.

В судовому засіданні 17.09.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 17.09.2008р.

               Суддя