ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 306
РІШЕННЯ
Іменем України
11.08.2008 | Справа №2-14/8419-2008 |
11.08.2008 р. м. Сімферополь Справа № 2-14/8419-2008
За позовом ТОВ «ПП «Фоліо плюс» (м. Харків, пл. Востанія, 7/8)
До відповідача ТОВ «Луксор» (95000, м. Сімферополь, вул. Монтажна,2)
Про стягнення 4154,18 грн.
Суддя Курапова З.І.
представники:
Від позивача – Романов М.В., представ. довір. №7 від 30.07.05р.
Від відповідача - не з’явився.
Суть справи: ТОВ «ПП «Фоліо плюс» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до ТОВ «Луксор» про стягнення 4154,18 грн. в тому числі 3800 грн. заборгованості, 303,17 грн. пені, та 3% річних у сумі 51,01 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором №87 від 07.02.2007 р. обов’язків щодо сплати у повному об’ємі коштів за отриману продукцію.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив і витребувані судом документи не надав, про день слухання справи повідомлений належним чином: ухвала надіслана на його юридичну адресу рекомендованим листом.
Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ :
07.02.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП «Фоліо плюс» (Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Луксор» (Замовник) був укладений договір № 87, п. 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Виконавець зобов’язується виготовити і передати у власність Замовника, а Замовник зобов’язується прийняти та сплатити товар.
Під товаром за цим Договором розуміється: поліграфічна продукція. Найменування, загальна кількість і вартість товару вказується в додатках або протоколах узгодження вартості, які є невід’ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).
Згідно з додатком №1 до договору №87 від 07.02.2007р. загальна вартість цього договору складає 13800,00 грн.
Позивач умови договору виконав в повному обсязі та поставив товар відповідачу на загальну суму 13800,00 грн., що підтверджується актом приймання - передачі від 07.02.2007р.(а.с. 10) та накладною від 20.02.2007р.
В свою чергу відповідач свої зобов’язання виконав не в повному обсязі, так з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем було сплачено 10000,00 грн.
Отже, загальна сума грошових коштів за проданий товар, яка підлягає перерахуванню, за виключенням сплаченої суми, складає 3800,00 грн., яка в обумовлені договором строки ТОВ «Луксор» позивачу сплачена не була.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 3800,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем прийнятих на себе обов’язків щодо повного та своєчасного перерахування грошових коштів, через що вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор» заборгованості у розмірі 3800 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що суми пені у розмірі 303,17 грн. та 3% річних у розмірі 51,01 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ПП «Фоліо плюс».
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор», 95000, м. Сімферополь, вул. Монтажна,2 (р/р 260000275401 в КРУ Банк «Фінанси та кредит», МФО 384889, ЕДРПОУ 31103143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «Фоліо плюс», м. Харків, пл. Востанія, 7/8 (р/р 26002026814065 в ХФ «Укрексімбанк», м. Харків, МФО 351618, ЗКПО 30510263) суму заборгованості у розмірі 3800,00 грн., 3% річних у розмірі 51,01 грн., пеню 303,17 грн., 102,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Курапова З.І.