Справа № 1715/18413/12
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2012
Рівненський міський суд в складі
головуючого судді Кучиної Н.Г.
при секретарі Цимбалюк А.І.
з участю прокурора Цвіркуна А.І.
захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1
законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_2
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3
законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню неповнолітнього
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рівне, з середньою освітою, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого кур»єром ПП «ОСОБА_21», проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 20 години 15 хвилин, неповнолітній ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись у під»їзді будинку АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин між ним та його неповнолітнім знайомим ОСОБА_3 вирішив умисно протиправно заподіяти тяжкі тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 зайшов до себе у квартиру АДРЕСА_1, де взяв кухонний ніж та пішов до квартири АДРЕСА_2 де мешкає потерпілий ОСОБА_3 та стукаючи у двері вимагав останнього вийти до нього. Потерпілий ОСОБА_3 випригнув через балкон, взяв метлеву пружину, з метою самозахисту, пішов у під»їзд. ОСОБА_6, побачивши у під»їзді потерпілого, підбіг до нього та наніс йому одинадцять ударів ножем, один з яких спричинив останньому тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення шиї з ушкодженням бокової стінки глотки, судин шиї, які за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також множинні рани лівого плечового суглобу, лівого плеча, лівої кисті, м»яких тканин грудної клітки зліва та ділянки поперекового відділу хребта, пошкодження акроміального кінця лівої ключиці з ушкодженням плечового сплетіння та парезом м»язів лівого плечового поясу, які ускладнились геморагічним шоком другого ступеню та постгеморагічною анемією важкого ступеню, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. В подальшому потерпілий ОСОБА_3 побіг до підстанції швидкої медичної допомоги, де йому була надана спеціалізована медична допомога.
Будучи допитаним в якості підсудного ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині органами досудового слідства за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України не визнав. Не заперечив тих обставин, які встановлені цим вироком та визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України повністю, показав, що умислу на позбавлення життя ОСОБА_3 не мав. Суду показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2, коли він зустрівся з ОСОБА_3, він насправді був у нетверезому стані. Вони з ОСОБА_3 та товаришем останнього, ОСОБА_7, зустрілись біля магазину «Фреш» в м. Рівне, неподалік місця їхнього проживання. ОСОБА_3 запитав у нього чи має він гроші на пиво, на що він відповів, що ні. Показав, що з потерпілим у них виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, оскільки раніше потерпілий забирав у нього гроші, заставляв здавати пляшки і через це у нього були образи на потерпілого. В під»їзд вони зайшли разом, потерпілий та його товариш завели його в квартиру та не давали йому з неї вийти. Показав, що хотів налякати потерпілого, а тому взяв кухонного ножа та пішов до потерпілого, почав стукати у його квартиру АДРЕСА_2, однак двері ніхто не відкривав, потім він повернувся і побачив, що йому на зустріч по коридору іде з якимось предметом ОСОБА_3, даним предметом останній на нього замахнувся, однак він наніс йому удар ножем, в подальшому вони зцепились і почали боротись. Також показав, що якби він хотів вбити ОСОБА_3, то ніщо не завадило б йому це зробити. Намірів позбавляти життя ОСОБА_3 у нього не було про що свідчить його поведінка після вчинення злочину, а саме він бачив потерпілого, який перебував при свідомості, мав реальну можливість продовжити вчиняти дії спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_3, але не став цього робити, оскільки не бажав таких наслідків. Свою вину у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 визнає повністю. Щиро кається у вчиненому, просить вибачення у потерпілого та просить суворо не карати. Визнає, що своїми діями умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, вказані в його обвинуваченні, однак заперечує наявність умислу на вбивство ОСОБА_3 Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 визнав частково.
Крім визнання своєї вини підсудним у спричиненні потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження його вина у скоєнні вказаного злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Допитаний судом потерпілий ОСОБА_3 показав, що підсудного ОСОБА_6 знає давно, оскільки вони є сусідами. ІНФОРМАЦІЯ_2, він разом із своїм товаришем ОСОБА_7 повертались додому, біля магазину « Фреш» зустріли ОСОБА_6, який був у нетверезому стані. Він запитав чи є й підсудного джойстик та попросив дати. Коли підійшли до під»їзду, що в АДРЕСА_1 то підсудний запитав, чому вони напоїли його маму, вони сказали, що нікого не поїли, вийшла мати ОСОБА_6, яка була у нетверезому стані та попросила, щоб вони завели його додому, що вони і зробили. Він та ОСОБА_7 пішли до нього додому, перебуваючи в квартирі, в двері почав стукати ОСОБА_6, він почув, що хтось кричить, що у нього ніж, тоді він вирішив вискочити через балкон та вийти в коридор. Він перескочив через балкон, побачив, що лежить якась металева пружина, яку він взяв з собою з метою захисту. Коли він ішов по коридору, то побачив у правій руці підсудного ніж, тоді він замахнувся металевою пружиною, однак підсудний першим наніс йому удар ножем в область голови, а потім ще наносив удари, скільки було ударів він не пам»ятає. Чи їх розбороняли він сказати не може, оскільки не пам»ятає. Потім вибіг з під'їзду та побіг на пункт швидкої допомоги. Пред»явлений ним цивільний позов підтримав в повному обсязі, просить стягнути на його користь 80000 грн. заподіяної моральної шкоди.
Показання потерпілого є послідовними і повністю узгоджуються із фактичними даними, отриманими в ході судового слідства, щодо місця, часу та способу вчиненого підсудним ОСОБА_6 злочину.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду дав показання, що ІНФОРМАЦІЯ_2, він разом із потерпілим ОСОБА_3 ішли до ОСОБА_3 додому, який проживає в АДРЕСА_1. Біля супермаркету « Фреш» зустріли ОСОБА_6, який був в стані алкогольного сп»яніння. ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_6, чи є у нього джойстик, на що той відповів так, однак коли вони прийшли до під»їзду, то вийшла мати підсудного ОСОБА_6, яка була в стані алкогольного сп»яніння та сказала, щоб останній йшов додому. Вона попросила їх завести ОСОБА_6 додому, що вони і зробили, однак ОСОБА_6 висловлював своє незадоволення. В подальшому вони з ОСОБА_3 пішли до нього додому. Будь - яких погроз з боку ОСОБА_6 до ОСОБА_3 він не чув. Коли вони сиділи у ОСОБА_3, хтось почав стукати у двері, він залишився в квартирі, а ОСОБА_3 випригнув через балкон та пішов у під»їзд. Потім він вийшов і побачив, що ОСОБА_3 лежить, а підсудний ОСОБА_6 стоїть над ним, більше нікого не було, він відтягнув ОСОБА_6 від ОСОБА_8 і зразу ж побіг в квартиру, залишивши потерпілого і підсудного у коридорі.
Суд оцінює, показання свідка, дані ним під час судового слідства як належні та допустимі докази у справі, такі, що узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таким чином, в судовому засіданні не знайшла підтвердження та обставина, що підсудний не довів свої злочинні дії до кінця, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений на місці події товаришем потерпілого ОСОБА_7, свідок ОСОБА_7 реально не позбавив можливості ОСОБА_6 продовжувати свої дії по позбавленню життя ОСОБА_3 і, якби ОСОБА_6 мав такий намір,то після того,як свідок ОСОБА_7 пішов в квартиру, він би міг продовжити свої злочинні дії,але він цього не робив, що приводить суд до впевненості, що ОСОБА_6 не мав наміру позбавляти ОСОБА_3 життя.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала показання, що 04 серпня 2012 року її син ОСОБА_6 пішов на роботу. Ввечері син повернувся з роботи і був у нетверезому стані. Приблизно о 20 годині він вийшов у під»їзд, вона почула крики, вийшла і побачила, що у її сина в руках ніж, а у потерпілого якійсь предмет схожий на трубу. Ствердила, що потерпілий перший замахнувся трубою на підсудного. Також дала показання, що потерпілий забирав у її сина телефон, знущався над ним. Бійка між її сином та ОСОБА_3 тривала близько 3 хвилин. Їх ніхто не розбороняв. Потерпілий пішов до швидкої допомоги, а в підсудного була рука порізана.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала показання, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона була на нічному чергуванні на підстанції швидкої медичної допомоги за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 5-А. Приблизно біля 20 години 15 хвилин, коли вона з іншими працівниками знаходилась в середині приміщення СШМД, почула крики: «Швидко біжіть, поможіть.» Коли вийшла на вулицю, то побачила, що обпершись об перила сходинок стояв ОСОБА_3 Він стояв біля порогу і нічого не говорив. У нього з лівого плечового суглобу стирчав великий ніж. Автомобілем ШМД його повезли до Рівненської обласної дитячої лікарні. По дорозі намагались з ним говорити, щоб він не заснув. ОСОБА_11 був весь у крові. У лікарні його відразу забрали для проведення операції. Коли ж приїхали знову на місце до підстанції № З СШМД по вул. Фабричній, 5-а, то через деякий час, приблизно біля 22 години ЗО хвилин, працівники міліції привели до них ще одного хлопця у якого була порізана права кисть. Його вони теж завезли до Рівненської обласної дитячої лікарні. Суду дала показання, що ОСОБА_6 говорив їм про те, що ОСОБА_3 неодноразово у нього забирав гроші, і вона зрозуміла, що у нього особисті образи на потерпілого. Однак жодних висловлювань зі сторони ОСОБА_6 про те, що він хотів убити ОСОБА_8 і що жалкує, що цього не зробив, з тих чи інших причин вона не чула.
Такі показання свідка ОСОБА_12 узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_6 в тій частині, що його також було доставлено до пункту медичної допомоги і було встановлено наявність порізу руки та що жодних висловлювань про те, що він намагався вбити потерпілого з його боку не було. Також узгоджуються з показаннями потерпілого та інших допитаних в судовому засіданні свідків, що ОСОБА_3 сам прийшов до пункту медичної допомоги, що ніж стирчав у лівому плечовому суглобі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду дала показання, що підсудний та потерпілий є її сусідами.04 серпня 2012 року у вечірній час, точного часу не пам»ятає, вона сиділа у дворі на лавочці. ОСОБА_6 йшов з хлопцями, із потерпілим та його другом, вони пішли в під'їзд, через 15 хвилин, вона почула крик , потім побачила, що потерпілий виходить із під'їзда, держався за шию і був у крові, і кричав «люди допоможіть» і кричав «щоб викликали швидку». Вона побігла на пряму в швидку допомогу, за нею зразу побіг потерпілий. Вона бачила лише потерпілого, біля нього більше нікого не було.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_14 суду дала показання, що підсудного та потерпілого знає, оскільки це її сусіди.04 серпня 2012 року приблизно о 20 годині вона йшла до магазину і бачила ОСОБА_6 який був у нетверезому стані та йшов разом з ОСОБА_3 та його другом. Дійшовши до під"їзду , ОСОБА_3 разом зі своїм товаришем, зайшли у під"їзд будинку. За ними зайшов ОСОБА_6, через хвилин 5-10 вона помітила, що через вікно балкона своєї квартири вистрибнув ОСОБА_3 та побіг в під"їзд. Після цього приблизно через 1 хв. ОСОБА_3 вибіг з під"їзду з криками, щоб викликали швидку допомогу. Вона помітила, що у ОСОБА_3 з лівої частини його тіла в ділянці плеча стирчав ніж. Також дала показання, що підсудного ніколи раніше в стані алкогольного сп»яніння не бачила, що останній спокійний і врівноважений за характером.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду дала показання, що 04 серпня 2012 року вона знаходилась в дворі будинку в АДРЕСА_1 та помітила, що з під"їзду вийшов ОСОБА_6, він був у нетверезому стані. Бачила як з правого кута будинку з товаришем вийшов ОСОБА_3, а за ними йшов ОСОБА_6 З поведінки ОСОБА_6 було видно, що він щось постійно говорить до хлопців. Згодом всі хлопці увійшли до під"їзду. Через деякий час вона почула крики сусідки, яка кричала викликати швидку. І тоді побачила, що з під"їзду вибіг ОСОБА_3 без футболки та однією рукою тримався за шию і біг в бік до карети швидкої допомоги, що знаходилась біля підстанції № 3 ШМД, що розташована поруч з будинком. Вона не бачила, щоб за потерпілим вибіг підсудний.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дав показання, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом із ОСОБА_3 вийшли з роботи та пішли у напрямку по своїх домівках. Біля ЖЕКу № 6 вони зустріли, як тоді йому, стало відомо, ОСОБА_6. Між ними зав"язалась розмова про „джойстик", щоб пограти у приставку. Конкретної розмови він не чув, оскільки розмовляв по телефону. Потім вони розійшлись по домівках, він пішов в одну сторону, а ОСОБА_3 з ОСОБА_6 в іншу. ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп»яніння. Жодних погроз з боку ОСОБА_6 до ОСОБА_3 він не чув.
Такі показання свідка ОСОБА_16 узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 щодо того, що потерпілий дійсно просив у ОСОБА_6 джойстик і що останній перебував у стані алкогольного сп»яніння, а також узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_6, що жодних погроз, про те, що він хоче убити ОСОБА_3 він не висловлював.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дав показання, що ОСОБА_6 працював у нього на фірмі близько двох тижнів. ОСОБА_6 займався роботою так званого експедитора (кур"єра). Охарактеризував ОСОБА_6 як спокійного, врівноваженого чоловіка. Ніяких проявів агресії з його сторони він не помічав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду повідомив, що проживає в АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 він бачив ОСОБА_6, який був у стані алкогольного сп»яніння, раніше він його п»яним ніколи не бачив. ОСОБА_6 за характером був спокійним, незадиристим.
Показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суд оцінює, як такі, що характеризують особу підсудного.
Допитаний в судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_4 суду дав показання, що 04 серпня 2012 року приблизно в проміжок часу з 20:00 - 20:30 до нього на мобільний телефон подзвонила його колишня дружина ОСОБА_9 та сказала, що їх сина ОСОБА_11 підрізали. Пізніше зі слів сина йому стало відомо, що коли він йшов з роботи разом зі своїм товаришем ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 20-ї години вечора, то по дорозі вони зустріли ОСОБА_6, який йому і наніс тілесні ушкодження. Зі слів сина йому також відомо, що ОСОБА_6 був в стані алкогольного сп»яніння. Коли його син із другом ОСОБА_7 сіли дома їсти, то почули стук в двері, ОСОБА_3 вискочив через балкон, взявши із собою якусь металеву пружину, зайшов в під'їзд, побачив підсудного і хотів замахнутися на нього, але отримав в голову удар. Також дав показання, що підсудним відшкодована матеріальна шкода в розмірі 15 тис. грн.
Допитаний в судовому засіданні законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 суду дав показання, що про події, які відбулись 04 серпня 2012 року, а саме, що його син наніс тілесні ушкодження ОСОБА_3 йому стало відомо від старшого сина, який йому передзвонив. Також повідомив, що йому відомо, що ОСОБА_4 принижував та раніше забирав у його сина гроші та телефон. Про саму подію йому мало що відомо. Також дав показання, що ОСОБА_6 зашивали у лікарні руку. Сина, охарактеризував з позитивної сторони як спокійного, працелюбного та душевного.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду дала показання, що потерпілий це її син. 04 серпня 2012 року вона перебувала у місті Одеса.Десь під вечір, коли подзвонила до сина, він слухавки не взяв, пізніше знову подзвонила йому, однак підняв слухавку лікар і повідомив, що її син в критичному стані і на разі його готують до операції. Про події їй відомо лише зі слів сина, який розповідав, що ОСОБА_6 довгий час стукав йому у двері, а потім ОСОБА_6 наніс йому ножові поранення в область плечового суглоба.
Показання допитаних в судовому засіданні ОСОБА_19, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 суд оцінює у відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ( з відповідними змінами), який допускає, що з метою повного встановлення істини суд першої інстанції може спиратися на непрямі докази ( свідчення з чужих слів), за умови, що їхнє використання у конкретних обставинах не є несправедливим. ( справа Х. проти Федеративної Республіки Німеччини» 8414\78, 04 липня 1979 року, DR 17,231 ).
Відтак, суд оцінює вказані свідчення в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні свідченнями підсудного, потерпілого та свідків, а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами і суду немає сумнівів щодо достовірності таких свідчень.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 04.08.2012 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 було визначено місце нанесення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_3 ( під»їзд), було виявлено численні сліди речовини бурого кольору та зроблено відповідні змиви, вилучено металевий прут, які на досудовому слідстві з дотриманням вимог закону були оглянуті та долучені до матеріалів справи в якості речових доказів ( а.с.5-8 т.1, а.с. 155,158,159 т.2 ).
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 04.08.2012 року, у приміщенні Рівненської
обласної дитячої лікарні вилучено ніж, одяг, які були оглянуті у відповідності до чинного законодавства та визнано речовими доказами ( т.1 а.с.9-10, т.2 а.с. 156,157)
Враховуючи, що в ході судового розгляду будь- яких істотних порушень чинного законодавства щодо отримання вказаних речових доказів, встановлено не було, суд їх оцінює, як такі, що отримані належним чином, а отже є допустимими доказами у справі.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу відтворення обстановки та обставин події від 03.09. 2012 року, яке було проведено за участю потерпілого ОСОБА_3, вбачається, що останній розповів та відобразив на місці, як саме йому спричинено тілесні ушкодження 04.08.2012, зокрема вказав на механізм нанесення ушкоджень, час і місце вчинення злочину ( т.1 а.с.108-111)
З оголошеного та оціненого в судовому засіданні протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 04 вересня 2012 року вбачається, що останні підтвердили свої показання щодо місця, часу та способу вчиненого злочину , підтвердили механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 Також, вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що він сам побіг до швидкої допомоги. ( т.1 а.с.113-119)
З дослідженого в судовому засіданні протоколу очної ставки від 06.09.2012 між ОСОБА_7 та неповнолітнім ОСОБА_6 вбачається, що останні розповіли
про факт, час, місце виникнення конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також про механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 120-125)
За таких підстав, суд оцінює дані, які містяться в протоколах очних ставок в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, які не суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам справи.
З оголошеного в судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи № 1196/Е -1520 від 24.09.2012 вбачається, що при огляді неповнолітнього ОСОБА_3 в обласному бюро 24 вересня 2012 року у нього виявлені рубці: один в ділянці лівої бокової поверхні шиї, один в ділянці лівої скроневої кістки голови, один в ділянці лівої тім'яної кістки, один в ділянці лівого дельтоподібного м'язу в проекції верхівки плечового відростку (акроміону) лівої лопатки, два в ділянці задньої поверхні лівого плечового суглобу, один в ділянці верхньої третини зовнішньо-бокової поверхні лівого плеча, один в ділянці нижньої третини внутрішньо - бокової поверхні лівого плеча, один в ділянці тильної поверхні лівої кисті в проекції головки другої п'ясткової кістки, один в ділянці лівої бокової поверхні грудної клітки в проекції 6-го ребра, один в ділянці поперекового відділу хребта, які є слідами загоєння колото-різаних та різаних ран. Характер та морфологічні особливості вказаних рубців вказують на дію колюче - ріжучого предмету, що цілком узгоджується з даними медичних документів (медична картка № 7764 стаціонарного хворого Рівненської ОДЛ), в яких лікарями станом на 04 серпня 2012 року було відмічено наявність у потерпілого таких тілесних ушкоджень: проникаюче поранення шиї з ушкодженням бокової стінки глотки, судин шиї, множинні рани лівого плечового суглобу, лівого плеча, лівої кисті, м'яких тканин грудної клітки зліва та ділянки поперекового відділу хребта, пошкодження акроміального кінця лівої ключиці з ушкодженням плечового сплетіння та парезом м'язів лівого плечового поясу, які ускладнилися геморагічним шоком другого ступеню та постгеморагічною анемією важкого ступеню. Враховуючи кількість та локалізацію наявних у потерпілого тілесних ушкоджень, вони виникли від одинадцяти травматичних дій колюче-ріжучого(их) предмету(ів). Дані тілесні ушкодження були нанесені з силою, достатньою для їх утворення. Відмічені тілесні ушкодження могли виникнути незадовго до поступлення потерпілого в лікувальний заклад, тобто не суперечать вказаному в обставинах терміну, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2. Проникаюче поранення шиї з ушкодженням бокової стінки глотки, судин шиї згідно п.2.1.3. «і» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6 (надалі «Правил»), відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Всі інші тілесні ушкодження як кожне окремо, так і в сукупності згідно п.2.3.3. вищевказаних судово-медичних «Правил» відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Локалізація у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень на різних частинах тіла вказує на те, що в момент отримання тілесних ушкоджень положення потерпілого по відношенню до травмуючого знаряддя змінювалось, але локалізація ушкоджень на лівій половині тіла свідчить про те, що найбільш ймовірно він був обернений лівою боковою поверхнею тіла до травмуючого предмета або в положенні, близькому до цього. Характер та локалізація тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_3 не виключають можливості здійснювати потерпілим під час і після спричинення йому даних ушкоджень деяких активних дій (пройти кілька метрів, покликати на допомогу, тощо) протягом короткого проміжку часу. ( т.2 а.с.14-17)
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 236 від 14.09.2012 року встановлено, що на представленому змиві (об'єкт № 1), вилученому 04.08.2012 року під час огляду місця події з під'їзду АДРЕСА_1 - виявлено кров людини. Виявлена кров (об'єкт № 1) може походити від ОСОБА_3 Походження даної крові від ОСОБА_6 виключається ( т.2 а.с.51-53)
Висновком судово-імунологічної експертизи № 235 від 14.09.2012 року підтверджується, що на представленому змиві (об'єкт № 1), вилученому 04.08.2012 року під час огляду місця події перед входом у під'їзд АДРЕСА_1 - виявлено кров людини. Виявлена кров (об'єкт № 1) може походити від ОСОБА_3 .Походження даної крові від ОСОБА_6 -виключається.
Відповідно до оголошеного в судовому засіданні висновку судово-імунологічної експертизи № 234 від 13.09.2012 року вбачається, що на
представленому на експертизу металевому предметі (об'єкти № 1,2), вилученому 04.08.2012 під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_1 - виявлено кров людини. Кров (об'єкт № 2), виявлена на пружині частині другого сектору металевого предмета може походити від ОСОБА_3 та не може походити від
ОСОБА_6 Кров, виявлена на руків'ї металевого предмета (об'єкт №
1) може походити за рахунок змішування крові громадян ОСОБА_3 та
ОСОБА_6 ( т.2 а.с. 69-71).
З дослідженого в судовому засіданні висновку судово-імунологічної експертизи № 233 від 12.09.2012 року на представленому на експертизу ножі, вилученому 04.08.2012 під час огляду місця події у приміщенні палати Рівненської обласної дитячої лікарні -виявлено кров людини. Виявлена на клинку ножа кров може походити від ОСОБА_3 та не може
походити від ОСОБА_6 Кров, виявлена на руків'ї ножа може
походити за рахунок змішування крові ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( т.2 а.с. 78-80)
За таких підстав, оцінюючи вказанані висновки експерта № 234, 233 від 12.09.2012 року, суд приходить до переконання, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 була боротьба, в ході якої тілесні ушкодження отримав як потерпілий ОСОБА_3 , так і підсудний ОСОБА_6
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 237 від 25.09.2012 року встановлено, що на представлених речах: джинсах (об'єкти № 1-3), кросівку (об'єкт № 4), двох шкарпетках (об'єкти № 5,6), трусах (об'єкт № 7) та мобільному телефону «Нокіа» (об'єкт № 8), вилучених 04.08.2012 під час огляду місця події в приміщенні Рівненської обласної дитячої лікарні та які належать ОСОБА_3 - виявлено кров людини. Виявлена кров (об"єкти № 1-8) може походити від ОСОБА_3
Походження даної крові від ОСОБА_6-виключається. ( т.2 а.с. 87-92).
З дослідженого в судовому засіданні висновку медико - криміналістичної експертизи № 113-мк від 24.09.2012 року вбачається, що на шкіряних покровах неповнолітнього ОСОБА_3 виявлені одинадцять рубців розташованих: один в ділянці лівої бокової поверхні шиї; один в ділянці проекції лівої бокової поверхні пупковатого відростку лівої скроневої кістки голови; один в ділянці задньої третини лівої тім'яної кістки, знизу; один в ділянці лівого дельтоподібного м'язу в проекції верхівки плечового відростку (акроміону) лівої лопаткової кістки; два в ділянці задньої поверхні лівого плечового суглобу; один в ділянці верхньої третини зовнішньо-бокової поверхні лівого плеча; один в ділянці нижньої третини внутрішньо-бокової поверхні лівого плеча; один в ділянці лівої бокової поверхні лівої кістки в проекції голівки П-ї п'ясткової кістки; один в ділянці лівої бокової поверхні грудної клітки в проекції УІ-го ребра; один в поперековій ділянці в проекції хребта. Дані рубці на шкірі неповнолітнього ОСОБА_3 є слідами загоєння колото-різаних або різаних ран. Дані рубці на шкірі неповнолітнього ОСОБА_3 виникли внаслідок одинадцяти травматичних дій колюче-ріжучим травмуючим знаряддям на зразок клинка ножа та могли бути заподіяні внаслідок травматичних дій клинком ножа, представленого на експертизу ( т.2 а.с. 148-153)
Так, в судовому засіданні було встановлено, що об"єкти, які були вилучені органами досудового слідства були оглянуті і долучені до матеріалів справи у встановленому чинним законодавством порядку, без будь- яких порушень і були направленні на проведення відповідних експертиз. В судовому засіданні не здобуто жодних даних, що докази були отримані незаконним шляхом чи з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, чи не уповноваженою на це особою, чи з іншими порушеннями, передбаченими процесуальним законом, а отже не вплинули на законність та обґрунтованість висновків експерта.
Суд оцінює дані висновки експертиз як належні та допустимі докази у справі, оскільки висновки є повними і чітко сформульованими і оцінюються судом в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні акту комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи № 333\12 від 17 вересня 2012 року, підслідний неповнолітній ОСОБА_6 на момент скоєння злочину будь- якими психічними захворюваннями не страждав, у тимчасовому хворобливому стані, а також в стані фізіологічного афекту не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_6 ознак будь- якого психічного захворювання не виявляє, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує ( т.2 а.с. 97-100).
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у в чиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на рішення Європейського суду з прав людини ( справа «Капо проти Бельгії» 42914\98, 13 січня 2005 року), яким встановлено, що « …Суд відзначає, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 статті 6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Даючи оцінку діям підсудного, згідно пред'явленого обвинувачення у скоєнні замаху на умисне вбивство потерпілого суд, враховує правові позиції Пленуму Верховного Суду України викладені в постанові «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» №2 від 07.02.2003 року зі змісту яких слідує, що визначальним при вирішенні питання про відмежування умисного вбивства від умисного тяжкого тілесного ушкодження є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу ОСОБА_6 при скоєнні злочину, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, та враховує спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки, ставлення підсудного до наслідків злочину і приходить до переконання про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вбивство ОСОБА_3
Сам по собі факт спричинення численних порізів потерпілому, на думку суду, ще не свідчить про наявність умислу на вбивство.
Такі висновки суду підтверджуються, крім не спростованих послідовних показань підсудного про не бажання заподіяти смерть потерпілому, при реальній можливості вчинити такі дії і іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_16, які в судовому засіданні ствердили,що ОСОБА_20 агресії до них і ,зокрема, до ОСОБА_3 не проявляв,висловлювань щодо позбавлення його життя не висказував.
В судовому засіданні стороною обвинувачення, в силу положень « Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод», не доведено ту обставину, що ОСОБА_6 не довів свій намір на заподіяння смерті ОСОБА_3 внаслідок зупинення його свідком ОСОБА_7, оскільки в судовому засіданні даний свідок дав показання, що коли він вискочив за потерпілим ОСОБА_3 ,який з металевою пружиною виліз через вікно з квартири і направився до ОСОБА_6, він побачив,що на підлозі в під'їзді лежав ОСОБА_3 над ним стоїть ОСОБА_6 .Чи наносив ОСОБА_6 удари ОСОБА_3 він не бачив.Він відтягнув ОСОБА_6 від ОСОБА_3 і зразу ж побіг в квартиру залишивши і потерпілого, і підсудного в коридорі.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що свідок ОСОБА_7 реально не позбавив можливості ОСОБА_6 продовжувати свої дії по позбавлення життя ОСОБА_3 і якби ОСОБА_6 мав такий намір,то після того,як свідок ОСОБА_7 пішов в квартиру він би міг продовжити свої злочинні дії,але він цього не робив.
Такою, що свідчить на користь відсутності умислу підсудного на заподіяння смерті потерпілому, суд розцінює і поведінку ОСОБА_6 після вчинення злочину та в судовому засіданні, він не одноразово просив пробачення та щиро розкаювався.
Обстановка скоєння злочину, знаряддя злочину „кухонний ніж", характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, причини припинення злочинних дій, а також те, що ОСОБА_6 ніхто не заважав і надалі продовжувати діяти активно, підсудний ніколи не погрожував потерпілому позбавленням його життя, приводять суд до впевненості у відсутності в діях ОСОБА_6 складу злочину передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Всі ці обставини дають можливість суду зробити висновок, що ОСОБА_6 не мав злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 і, що умисел не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Водночас тяжкі тілесні ушкодження потерпілому підсудним спричинено умисно, оскільки підсудний усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, що підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою.
Тому, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії підсудного ОСОБА_6 з ч.3 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст.121 КК України - спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Винність ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину, крім його особистих зізнань повністю підтверджується наведеними доказами, які узгоджуються між собою.
Визначаючи вид та міру покарання підсудного за ч.1 ст. 121 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, обставини та наслідки їх вчинення, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, особу підсудного, дані, що його характеризують.
Обтяжуючою обставиною покарання підсудного суд визнає, у відповідності до ст.67 КК України, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
До обставин, що пом»якшують покарання підсудного суд відносить, повне визнання вини, вчинення злочину у неповнолітньому віці, щире каяття, а також те, що заподіяна матеріальна шкода добровільно відшкодована.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує, що він раніше не судимий ( т.3 а.с.33), неповнолітній ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується позитивно, є скромним, ввічливим ( т.3 а.с. 17), проживає разом з мамою та двома братами ( т.3 а.с. 18), за місцем навчання неповнолітній ОСОБА_6 характеризується позитивно, як особа яка любить фізичну працю, товариський, справедлий ( т.3 а.с. 20), за місцем роботи характеризується позитивно ( т.3 а.с.21) на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває ( а.с.23,25 т.3), на обліку у службі у справах дітей не перебуває ( т.3 а.с.28), згідно акту обстеження матеріально- побутових умов проживає разом із мамою та двома братами, у квартирі дотримано гігієнічних норм, порядок, з боку сусідів характеризується позитивно ( а.с.29 т.3)
За ст. 91 КПК України судовими витратами є витрати, зроблені при провадженні справи органом дізнання, органом досудового слідства та судом. Стягнення безпосередньо із засудженого коштів на користь експертної установи законодавством не передбачене і є недопустимим. Порядок фінансування експертних установ встановлений ст.15 Закону України „Про судову експертизу". У випадку витрат органу досудового слідства чи суду на проведення експертиз, коли експертиза проведена на договірних засадах, ці витрати стягуються на користь державного бюджету.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні підстави та обґрунтування для стягнення з засудженого судових витрат за проведення експертиз.
Що стосується пред»явленого потерпілим ОСОБА_3 цивільного позову, то суд приходить до наступного висновку.
За наведених обставин, оцінкою досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства, суд вважає, що між діями ОСОБА_6, які виразились у використанні ножа та нанесенні ним ударів потерпілому ОСОБА_3 і наслідками, а саме заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 є причинний зв'язок, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди є обґрунтованими і доведеними, такими, що підлягають до задоволення частково.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України та роз'яснень, викладених в п. п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується у повному обсязі тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені противоправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Ч.2 ст. 1179 ЦК України передбачає, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їх вини.
В судовому засіданні батьки підсудного ОСОБА_6 не довели, що шкода завдана не з їх вини, а отже у разі недостатності майна для відшкодування неповнолітнім шкоди, шкода має бути відшкодована у частці, якої не вистачає його батьками, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_9
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_3, суд виходить із глибини, характеру та обсягу фізичних та психічних хвилювань та страждань цивільного позивача, який тривалий час проходив лікування він змушений докладати значних зусиль для організації свого життя через раптову та термінову потребу в коштах на своє утримання та проведення відповідного лікування.
В судовому засіданні встановлено, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 був пред'явлений в порядку передбаченому ст.28 КПК України, позовна заява відповідає зазначеній законодавством формі, позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними в судовому засіданні, виходячи із засад розумності та справедливості підлягають до задоволення частково в сумі 15000 ( п»ятнадцять тисяч) грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, органами досудового слідства, з метою забезпечення позову було накладено арешт на вказану квартиру ( т.3 а.с.55-60), а тому у разі недостатності вказаного майна, шкода у відповідній частці, якої не вистачає, має бути відшкодована ОСОБА_2 та ОСОБА_9
Що стосується вимог пред»явлених Рівненською обласною дитячою лікарнею, то суд приходить до наступних висновків.
В матеріалах справи відсутня позовна заява, яка б відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, не зазначено до якого суду подається, хто є позивачем, а хто відповідачем, відсутнє правове обґрунтування вимог, є лише заява про визнання цивільним позивачем та довідки, що суперечить вимогам ст. 28 КПК України ( т.3 а.с. 43 -47)
За таких підстав, суд, вважає за доцільне роз»яснити право цивільному позивачеві на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Речові докази по справі : три паперові конверти зі зразками крові ОСОБА_6 та три паперові конверти зі зразками крові ОСОБА_3, металева палка, вилучена 04.08.2012 року під час огляду місця події, кухонний ніж, вилучений під час огляду місця події, змиви, вилучені під час огляду місця події 04.08.2012 року, які знаходяться у камері зберігання речових доказів УМВС України в Рівненській області - у відповідності до ст.81 КПК України- підлягають знищенню. Одяг, а саме джинси, один кросівок, шкарпетки, труси та мобільний телефон «Нокіа» - підлягає поверненню законному володільцю ( т.2 а.с. 155-162)
Повне визнання вини за ч.2 ст.121 КК України, щире каяття у вчиненому, вчинення злочину у неповнолітньому віці, відшкодування в розмірі 15000 грн. заподіяної матеріальної шкоди, що в судовому засіданні підтвердив представник неповнолітнього потерпілого, а також виключно позитивні характеристики, враховуючи, що ОСОБА_6 виховувався у неповній сім»ї, суд розцінює, як обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів підсудному слід призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.1 ст. 121 КК України.
Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховування підсудного не можливе без ізоляції від суспільства.
Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Запобіжний захід до набрання чинності вироком ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 06 серпня 2012 року.
Речові докази по справі:
- три паперові конверти зі зразками крові ОСОБА_6 та три паперові конверти зі зразками крові ОСОБА_3, металеву палку, кухонний ніж, які знаходяться у камері зберігання речових доказів УМВС України в Рівненській області - знищити.
- джинси, один кросівок, шкарпетки, труси та мобільний телефон «Нокіа»- повернути власнику ОСОБА_3
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 ( п»ятнадцять тисяч гривен). У разі недостатності майна для відшкодування ОСОБА_6 шкоди, стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_2 у рівних частках, шкоду, якої не вистачає на користь ОСОБА_3.
Цивільний позов Рівненської обласної дитячої лікарні залишити без розгляду, роз»яснивши цивільному позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 15- ти діб з моменту його проголошення.
Суддя Н.Г.Кучин