ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "18" вересня 2008 р.                                                                   Справа № 10/80

м. Чернівці                                                                                             15-40 год.

За позовом державного підприємства Міністерства оборони України “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат, м. Івано-Франківськ

до державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання –Гаврилюк І.С.

За участю представників:

Від позивача –Пустовіт Ю.О., дов. від 1401.2007 р.

Від відповідача –Гриф  І.Т., головний державний податковий інспектор, дов. № 7257/10-012 від 28.03.2008 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення № 000596152/1 від 18.05.2007 р., яким до структурного підрозділу позивача “Чернівецький військовий лісгосп” застосовано штрафну санкцію у сумі 5946,90 грн. за несвоєчасну сплату дивідендів, та зобов’язання ДПІ у м. Чернівці внести відповідні зміни  в облікову картку структурного підрозділу позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що штрафні санкції нараховані відповідачем з порушенням терміну давності, встановленого ст. 250 ГК України, окрім того, “Чернівецький військовий лісгосп” є структурним підрозділом позивача і не є юридичною особою, тому відповідно до ст. 1.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не зобов’язаний сплачувати дивіденди.

Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що проведеною перевіркою установлено порушення Чернівецьким військовим лісгоспом граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по частині прибутку, за що до нього обгрунтовано застосовано штрафні санкції у відповідності до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам”, який платниками податків визначає не лише юридичних осіб, але і їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи,  порядок і строки подання податкової звітності з частини прибутку, що прирівнюється до дивідендів, і строки сплати узгодженого зобов’язання з цього платежу визначено чинним законодавством з питань оподаткування, а ст. 250 ГК України до спірних правідносин не застосовується.

Ухвалами від 31.07.2007 р. та 02.10.2007 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинялося в порядку п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до вирішення справи № 1/30, ухвалою від 23.05.2008 р. провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позові, представник відповідача позов не визнав, посилаючись на викладене у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у позові належить частково відмовити.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

Згідно з Положенням про підрозділ державного підприємства Івано-Франківського лісопромкомбінату Чернівецький військовий лісгосп, зареєстрованим рішенням виконкому Першотравневої районної Ради народних депутатів м. Чернівці № 3/1 від 12.01.1994 р.,  Чернівецький військовий лісгосп є відособленим підрозділом  державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат, здійснює свою господарську діяльність на принципах повного госпрозрахунку та самофінансування і зобов’язаний з балансового прибутку сплачувати всі встановлені податки (а.с. 13-16).

26.02.2007 р. ДПІ у м. Чернівці проведено документальну невиїзну перевірку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання Чернівецького військового лісгоспу ДП Івано-Франківський лісокомбінат, результати якої оформлені актом № 976/15-1/21417690 від 26.02.2007 р. (а.с. 23-42).

Перевіркою установлено, що Чернівецьким військовим лісгоспом допускалася затримка сплати узгодженого податкового зобов’язання, зокрема, з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до прибутку, згідно з поданою декларацією з податку на прибуток № 956272 від 09.08.2005 р. на суму 29743,50 (а.с. 34,35, 43).

Податковим повідомленням-рішенням № 000596152/0 від 15.03.2007 р. за затримку сплати від 31 до 90 календарних днів податкового зобов’язання з частини прибутку (доходу) в сумі 29743,50 грн. до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5946,90 грн., що становить 20% суми узгодженого податкового зобов’язання.

Позивач оскаржив згадане податкове повідомлення-рішення, подавши 03.05.2007 р. скаргу до ДПІ у м. Чернівці (а.с. 17).

За результатами розгляду скарги рішенням ДПІ у м. Чернівці від 18.05.2007 р. у задоволенні скарги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000596152/0 від 15.03.2007 р. відмовлено, ДПІ у м. Чернівці винесено нове податкове повідомлення-рішення № 000596152/1 від 18.05.2007 р. на суму 5946,90 грн. (а.с. 5, 18-20).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначає Закон України “Про систему оподаткування” (далі –Закон № 1251-ХІІ).

Стаття 4 Закону № 1251-ХІІ платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) визначає юридичних і фізичних осіб, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 1251-ХІІ податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Підпунктом 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон № 334/94-ВР) визначено, що дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.п. 2.1.3  цієї статті до платників податку на прибуток віднесено також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту. 

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з ч. 1  ст. 11 Закону № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181).

Згідно з п.п. 1.1 та 1.2 ст. 1 Закону № 2181 платники податків –це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції, а  податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Як випливає з наведених приписів зазначених вище Законів, структурний підрозділ позивача “Чернівецький військовий лісгосп” може бути платником податку на прибуток та сплачувати прирівняні до дивідендів платежі на підставі поданих податковому органу розрахунків податкових зобов’язань, однак відповідальність за своєчасне та повне внесення ним сум зазначеного податку до бюджету територіальної громади повинна нести юридична особа, до складу якої він входить, –державне підприємство Івано-Франківський лісопромисловий комбінат Міністерства оборони України, оскільки Закон № 334/94-ВР не пов’язує відповідальність за несвоєчасну сплату податку на прибуток юридичної особи, яка має у своєму складі філії та інші відокремлені підрозділи, з обраним нею порядком сплати зазначеного податку (п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону).

Аналогічне положення містить також п. 11 Порядку складання розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.2003 р. N 68.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що штрафні санкції в сумі 5946,90 грн.  за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету, згідно з податковим повідомленням-рішенням № 000596152/1 від 18.05.2007 р. державною податковою інспекцією у м. Чернівці застосовано до суб’єкта, який відповідно до Закону 334/94-ВР не може нести відповідальності за своєчасне та повне внесення сум зазначеного податку до бюджету.

Відтак, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем усупереч чинному законодавству і його належить скасувати.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача, що відповідачем неправомірно не застосовано положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з  ч. 2 ст. 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Ч. 2 ст. 241 ГК України також установлено, що перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Як уже зазначалося вище, спеціальним законом з питань оподаткування є Закон № 2181. Цим Законом визначено підстави накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про оподаткування, їх розмір та порядок стягнення, а також строки давності та їх застосування (ст. 15 Закону № 2181). Положення частини ч. 2 ст. 242 ГК України, згідно з яким з суб’єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до 50 % належної до сплати суми збору (обов’язкового платежу), не свідчить про те, що до суб’єктів господарювання штрафні санкції за порушення законодавства з питань оподаткування повинні застосовуватися відповідно до норм ГК України.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 13.07.2007 р. в аналогічній справі є неправомірним.

13.07.2007 р. Верховним Судом України у справі за позовом ТОВ “Альфа Черкаси” до ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2005 р. вказано на необхідність застосування положень ст. 250 ГК України, однак у даній справі предметом спору було застосування штрафних санкцій не за порушення законодавства про оподаткування, а за порушення вимог Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача внести відповідні зміни в облікову картку платника податку Чернівецького військового лісгоспу, то вони задоволенню не підлягають.

Так, оперативний облік платежів до бюджету дійснюється органами державної податкової служби відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року N 276 (далі –Інструкція).

Згідно з п. 1.4 Інструкції облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів. Відповідно до п.п. 3.1 та 3.6 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками, картки цих особових рахунків відображають умови справляння платежу та дані про платника податків, а також стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов’язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше). Податковий борг платника податків, зборів (обов’язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією (п.11.1).

Оглядом облікової картки Чернівецького військового лісгоспу з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до прибутку, суд переконався, що податкове зобов’язання на суму 5946,90 грн. штрафних санкцій, застосованих згідно з повідомленням-рішення № 000596152/1 від 18.05.2007 р., до облікової картки не внесено,  оскільки є неузгодженим в установленому порядку, отже, відсутні підстави для зобов’язання ДПІ у м. Чернівці внести зміни в облікову картку платника в частині зменшення податкових зобов’язань останнього на вказану суму штрафу (а.с. 81-89).

Судові витрати належить стягнути з бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У позові частково відмовити.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 000596152/1 від 18.05.2007 р. про застосування до структурного підрозділу державного підприємства “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” Міністерства оборони України “Чернівецький військовий лісгосп” штрафної санкції в сумі 5946,90 грн.  за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до прибутку.

3.          У частині вимог про зобов’язання державної податкової інспекції у м. Чернівці внести зміни в облікову картку структурного підрозділу державного підприємства “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” Міністерства оборони України “Чернівецький військовий лісгосп” з частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до прибутку, відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” Міністерства оборони України” (м. Івано-Франківськ, вул. Ребета,6, р/р 26009304710329 у Івано-Франківському відділенні ПІБ, код ЄДРПОУ 08033772) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Порядок апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 18.09.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст постанови підписано 19.09.2008 р.

                                                                                     

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук