ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "16" вересня 2008 р.                                                                   Справа № 14/258

Суддя господарського суду Чернівецької області Швець Микола Васильович

розглядаючи справу

за позовом   Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькійобласті

до відповідача Приватне підприємство "Земтехсервіс"

про сплату 840,84 грн. неустойки та 291,02 грн. збитків за договором оренди №117 від 28.10.2005р.

за участю представників:

позивача:  Берекета А.О. довіреність № 01-4/16 від 10.01.2008 року

відповідача:  не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2007 рік в сумі – 5323,02 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об’ємі посилаючись на те, що у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач у 2007 році повинен був створити одне робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда, проте не виконав зазначеного обов’язку, в зв’язку з чим у відповідності до ст. 20 зазначеного Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда та нараховану пеню.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте надав суду вх. 6486 від 16.09.2008 року належним чином засвідчені копії документів які підтверджують працевлаштування інваліда на підприємстві у 2007р..

Нез’явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3, ч.5, ч.11 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ у редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2960-IV (далі Закон України № 875-ХІІ), Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.   Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

В свою чергу ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ передбачено - Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Матеріалами справи доводиться, що у 2007 році згідно з встановленим статтею 19 Закону України № 875-ХІІ нормативом, відповідачем з січня 2007 року було працевлаштовано одного інваліда – Стратійчука М.І., що підтверджується випискою з наказу №1 від 03.01.2007 року про прийняття на роботу Стратійчука М.І. та копією трудової книжки № 1735/360, копією виписки із акта ВО ВТЕК сер. ВТЄ-9 № 052651 від 1991р. та копією посвідчення інваліда №116182 від 06.05.1995р.. Отже обов’язок, щодо працевлаштування інваліда в 2007 році відповідачем виконано повністю (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2007 рік склала 25 осіб, з них інвалідів – 1 працюючий).

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ії вимоги та заперечення, представник позивача в підтвердження позовних вимог не спростував наведених відповідачем доказів.

Виходячи з вищевикладеного у позові слід відмовити.

У процесі розгляду справи  не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, та керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94 ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У позові відмовити.

Суддя                                                             Швець М.В.